Податкові органи дуже не люблять витрати.
Звісно, адже ті зменшують фінансовий результат до оподаткування.
Особливо суперечки виникають у питаннях нематеріальних.
Сьогодні розглянемо це на прикладі постанови Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 320/10615/24.
Контекст справи
Суд розглянув правомірність визнання витрат на створення рекламних відеороликів як витрат на збут, а не як нематеріальних активів. Податкова інспекція вимагала капіталізувати ці витрати, але суд підтримав компанію, вказавши, що немає критеріїв визнання активу. Сама справа стосувалась обліку за нацстандартами, але ми поглянемо на неї крізь призму МСФЗ.
Опис ситуації
ТОВ у 2023 році замовило послуги на створення та оброблення рекламних відеороликів у трьох підрядників. Загальна сума витрат — 53 млн грн (без ПДВ). Контент було створено для короткострокових рекламних кампаній у межах спонсорських розміщень на українських телеканалах. Термін проведення рекламної кампанії — пів року, що підтверджувалося документально.
Податківці наполягали, що такі витрати треба було капіталізувати як нематеріальні активи з подальшою амортизацією.
Верховний Суд поставив крапку в цій дискусії на користь платника податків. При цьому належність витрат на створення відеороликів оцінювали з погляду не довгостроковості, а відповідності критеріям визнання активу. І це не може не радувати.
Вимоги МСФЗ
Відповідно до параграфа 8 МСБО 38 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив — це ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції. При цьому вже параграф 21 уточнює, що суб’єкт господарювання визнає нематеріальний актив, якщо, і лише якщо:
a) ймовірно, що він отримає майбутні економічні вигоди;
б) вартість активу може бути достовірно оцінена.
<…>
Джерело: ПРАКТИКА МСФЗ – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
