Спори з контролерами в реаліях сьогодення — звична справа. На жаль, усупереч закріпленому в пп. 4.1.4 ПКУ принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма нормативно-правового акта чи норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, чимало рішень контролерів виноситься з порушенням прав платників податків. Про порядок адміністративного оскарження рішень ДПС ми розповідали в матеріалах «Адміністративне оскарження рішень податкових органів (Частина 1)» та «Адміністративне оскарження рішень податкових органів (Частина 2)». Водночас таке оскарження часто-густо не приносить бажаних результатів (або ж є завідомо неефективним у певній ситуації), через що доводиться шукати правди в суді.
Тож, нині з’ясуємо, на які строки варто орієнтуватися, аби не проґавити час на звернення до суду. Адже регулювання цього питання не таке вже й однозначне

Зазвичай, коли справа доходить до звернення до суду, підприємства доручають цю непросту місію власним in-house юристам, або, якщо таких немає, звертаються за допомогою до адвокатів чи аутсоргингових фірм.

Водночас для більшості практикуючих правників настільними книгами є процесуальні кодекси, а саме КАСУ, яким урегульований, зокрема, загальний порядок розгляду спорів фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій або бездіяльності.

Своєю чергою, юристам добре знайомою є норма, закріплена у ч. 2 ст. 122 КАСУ, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод й інтересів особи встановлюють 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: