Гарантії соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 р. № 2010-XI (далі – Закон № 2010), п. 6-1 ст. 9 та п. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.
№ 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) та ст. 119-1 КЗпП.
Так, ст. 11 Закону № 2010 та ст. 119-1 КЗпП передбачено, що за особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (пост ізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Урядом.
Пунктом 6-1 ст. 9 Закону про відпустки передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом № 2010 встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата.
Пунктом 5 ст. 11 Закону про відпустки передбачено, що щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі встановлення згідно із Законом № 2010 факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Отже, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі встановлення згідно із Законом № 2010 факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. А весь період позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому КМУ повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
