Відповідаючи на питання, припускаємо, що група складається лише з двох компаній, категорія яких нам з питання невідома.

Стаття 12 Закону України про бухгалтерський облік і фінансову звітність вимагає від підприємств, які контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім фінансових звітів про власні господарські операції, складати та подавати консолідовану фінансову звітність групи відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів. При цьому малі та середні групи (крім груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес) звільняються від обов’язкового складання та подання консолідованої фінансової звітності. Тобто, якщо група велика або дочірня компанія є підприємством суспільного інтересу (незалежно від категорії групи) – то консолідовану звітність потрібно складати обов’язково, а якщо група мала чи середня та дочірня компанія не є підприємством суспільного інтересу, то складання та подання консолідованої звітності – справа добровільна.

Питання – за якими стандартами?

Якщо материнська компанія підпадає під обов’язковість застосування МСФЗ, то свою індивідуальну фінансову звітність вона повинна скласти однозначно за МСФЗ.

Якщо в цій групі є підприємства, що становлять суспільний інтерес, або група за критеріями Закону про бухоблік відноситься до категорії великих груп, хоча сама материнська компанія може і не належати до категорії великих підприємств, – то консолідована фінансова звітність теж обов’язково має складатися за МСФЗ. В такому випадку звітність дочірньої компанії для цілей консолідації повинна бути трансформована в МСФЗ-звітність. Це є вимогою МСФЗ 10 “Консолідована фінансова звітність” – якщо член групи користується обліковими політиками, що відрізняються від тих, які були прийняті в консолідованій фінансовій звітності для обліку подібних операцій та подій за подібних обставин, то відповідні коригування мають бути здійснені у фінансовій звітності такого члена групи при складанні консолідованої фінансової звітності, щоб забезпечити узгодженість з обліковими політиками групи.

Якщо в цій групі немає підприємств, що становлять суспільний інтерес та група за критеріями Закону про бухоблік не відноситься до категорії великих груп – то прямої норми щодо обов’язкового складання консолідованої фінансової звітності (як ми вже з’ясували вище), в тому числі і за МСФЗ, в Законі про бухоблік немає.

МСФЗ 10 “Консолідована фінансова звітність” вимагає від материнського підприємства готувати консолідовану фінансову звітність, застосовуючи єдині облікові політики для подібних операцій та інших подій за подібних обставин. Якщо материнська компанія, не маючи обов’язку складати консолідовану фінансову звітність за МСФЗ, в добровільному порядку вирішить складати консолідовану звітність, то вона може обрати єдиною концептуальною основної цієї консолідованої фінансової звітності і НПСБО, але тоді фінансову МСФЗ-звітність материнської компанії потрібно трансформувати в НПСБО. Хоча з точки зору бізнес-практики малоймовірно, що материнська компанія буде “підлаштовуватися” під облікову політику дочірньої компанії. Тому найбільш реалістичним варіантом виглядає добровільне складання консолідованої МСФЗ-звітності.