Щонайменше раз на два роки підприємства вдаються до самоідентифікації, визначаючи для себе критерії потрапляння до певної категорії підприємств за величиною (мікро-, малі, середні чи великі). Навіщо та головне, як це робити, сьогодні й розповімо
Із чого все почалося?
Для облікових і фінзвітних цілей градацію підприємств (крім бюджетних установ) за розміром було запроваджено з 01.01.2018. Водночас уперше за новими критеріями підприємства мали визначитися з категорією за даними фінзвітності за 2017 рік. Відповідні норми було закріплено в ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік.
Тут варто нагадати, що за приписами Закону про бухоблік протягом двох років категорія не повинна змінюватися. Тобто підприємство мало залишатися у своїй «ваговій» категорії, яку вперше обрало у 2018 році за підсумками фінзвітності 2017 року.
Це означає, що 2018-й фактично був першим роком перебування у визначеній підприємством «ваговій» категорії, а 2019-й — другим.
Зверніть увагу
У цих роках підприємства не могли змінювати групи, оскільки ще не минуло 2 років перебування в певній категорії. Можливість переходу з групи в групу з’явилася лише у 2020 році в тих підприємств, які і у 2018-му, і у 2019-му відхилялися від критеріїв поточної групи.
Тож, починаючи з 2020 року підприємства мали вдаватися до перегляду показників, щоб з’ясувати, до якої з груп доведеться або перейти, або залишитися в поточній групі, якщо класифікаційні ознаки дозволяють це зробити.
Які критерії застосовують для визначення величини підприємства?
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
