Як встановити правила розрахунків за товари, роботи чи послуги під час відрядження?

Бюджетні установи керуються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59.

Приватні підприємства визначають правила щодо відряджень самостійно. Зокрема, вони можуть затвердити положення про відрядження з урахуванням вимог ПКУ, КЗпП тощо.

У положенні про відрядження підприємство визначає:

— порядок скерування працівників у відрядження;

— терміни звітування;

— строки повернення коштів та відшкодування витрат;

— порядок відшкодування витрат на відрядження та їх документальне підтвердження;

— розмір добових з урахуванням пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ;

— правила подання звіту до бухгалтерії.

Якщо ж відрядження на підприємстві бувають нечасто і для кожного з них правила визначаються окремо, то ці правила можна прописувати у наказах про відрядження (не створюючи загального положення про відрядження).

Працівники ФОПів теж можуть бути скеровані у відрядження. Проте, чи складати положення про відрядження, як це роблять юрособи, кожен ФОП вирішує самостійно. Адже для них не встановлено й прямої вимоги складати накази про відрядження. Хоча Держпраці наполягає на тому, що вимога щодо ведення кадрової документації стосується і ФОПів. Чи вважати наказ про відрядження кадровим документом? Так, безумовно, адже він містить розпорядження щодо трудових обов’язків працівника під час службової поїздки. Тож Положення може й не бути, а от наказ про відрядження оформлюють усі: і ЮО, і ФОПи.

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!