Судова практика за останні два роки має чіткі висновки щодо порядку бронювання, отримання документів про бронь і повідомлення ТЦК про такі обставини, що звільняють від призову, та щодо оскарження дій ТЦК.

На сьогодні в Україні нараховується понад 500 тис. заброньованих працівників. Організацію та порядок бронювання військовозобов’язаних наведено у ст. 25 Закону про мобілізацію. Зокрема, бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють:

1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким установлено мобілізаційні завдання (замовлення), якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими визначають підприємства, установи й організації, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, визначені постановою КМУ від 27.01.2023 №76. Цією самою постановою затверджено і Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану (Порядок №76).

Під час воєнного стану бронювати військовозобов’язаних можна і за списком військовозобов’язаних, поданим у встановленому КМУ порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в ч. 1 ст. 25 Закону про мобілізацію.

Заброньовані на період мобілізації та на воєнний час військовозобов’язані за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами й організаціями не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (ст. 23 Закону про мобілізацію).

Проте, як показує судова практика, спорів щодо мобілізації заброньованих працівників стає дедалі більше і звільнення від призову безпосередньо залежить як від дій підприємств та Мінекономіки, що бронюють працівників, так і від взаємодії Генштабу та ТЦК щодо обміну такою інформацією.

Ситуація 1. Працівник не підлягає призову після дати наказу про бронювання

У справі №560/678/22 наказом районного ТЦК та СП від 03.04.2022 працівника ТОВ було призвано на військову службу під час мобілізації та скеровано до військової частини. Працівник виконав наказ і під час перебування у військові частині подав рапорт про звільнення від військової служби.

Позиція суду¹: ТОВ забронювало своїх працівників на період мобілізації та на воєнний час із терміном бронювання на 6 місяців, що підтверджується копіями наказів ТОВ та наказом Мінекономіки від 29.03.2022. Заброньованим надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців. Норма ст. 23 Закону про мобілізацію є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив, окрім зазначених у нормі закону.

Отже, працівник з 29.03.2022 заброньований на період мобілізації та на воєнний час за ТОВ із відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців. Тому наказ ТЦК та СП від 03.04.2022 про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації визнано протиправним та скасовано, а військову частину зобов’язано повторно розглянути рапорт заброньованого працівника від 31.05.2022 з урахуванням висновків суду.

Ситуація 2. Наказ ТЦК про призов є актом індивідуальної дії та не оскаржується

У справі №380/8981/23 наказом Мінекономіки від 20.10.2022 №4001 працівника заброньовано за ДП з 20.10.2022 та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час на 6 місяців. Про бронювання працівника було повідомлено районний ТЦК та СП.

Проте наказом ТЦК та СП від 20.02.2023 працівника було призвано та скеровано для проходження військової служби до військової частини.

Позиція суду²: наказ ТЦК та СП у частині призову та скерування для проходження військової служби визнано законним.

¹ Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №560/6478/22.

² Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №380/8981/23.

Серед іншого, суд зазначив, що відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1‑10/2008 правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскаржуваний заброньованим працівником наказ ТЦК від 20.02.2023 про призов та скерування до військових частин військовозобов’язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації, є актом індивідуальної дії щодо працівника, тобто актом одноразового застосування. Станом на час вирішення цієї справи оскаржуваний наказ вичерпав свою дію внаслідок мобілізації військовозобов’язаного та подальшого скерування його для проходження військової служби.

Ситуація 3. Працівник не підлягає призову, якщо строк бронювання продовжений КМУ

У справі №460/13851/23 розпорядженням начальника ТЦК та СП від 25.04.2023 працівник оповіщався за місцем роботи про його виклик з метою уточнення військово-облікових документів.

Наказом начальника районного ТЦК та СП від 06.06.2023 працівника призвано на військову службу за мобілізацією до військової частини. Він отримав повістку на призов до ЗСУ (розписався 06.06.2023 о 10:16 год.), підписався про явку за адресою 06.06.2023 на 20:50 год.

Позиція суду¹: працівник справді був заброньований за місцем роботи, через що мав відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 6 місяців. Проте наказом Мінекономіки від 07.09.2022 працівникові надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців.

Згідно з постановою КМУ №1259 від 04.11.2022, яка дозволяла автоматично продовжити дію відстрочки на три місяці, відстрочка від призову діяла фактично 9 місяців, а саме: від 07.09.2022 до 06.06.2023, що зазначено у витязі з наказу Мінекономіки від 07.09.2022.

Суд дійшов висновку, що ТЦК та СП був достеменно обізнаний про наявність у працівника відстрочки від призову на військову службу до 06.06.2023 включно як заброньованого працівника. У будь-якому разі, на переконання суду, працівник не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює працівник, Генштабом ЗСУ та районним ТЦК та СП, а не від дій заброньованого працівника.

Тому, позаяк станом на дату прийняття наказу та вручення повістки бронь ще діяла, наказ про призов на військову службу за мобілізацією суд скасував.

Це важливо!

З метою оформлення військовозобов’язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов’язаних, у т. ч. Генштабу ЗСУ (СБУ, Службі зовнішньої розвідки). Генштаб ЗСУ (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних ТЦК та СП (п. 11 Порядку №76).

Ситуація 4. Працівник не підлягає призову, навіть якщо на дату призову він не міг знати про бронювання

У справі №600/6799/23-а Мінекономіки видано наказ від 06.10.2023 про бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час військовозобов’язаних, які працюють у госпсуб’єктах, за списками погодженими Генштабом ЗСУ від 15.09.2023. Згідно із цим наказом заброньованим військовозобов’язаним надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців.

Водночас наказ Мінекономіки щодо заброньованого працівника було видано 06.10.2023, тобто у п’ятницю — в останній робочий день тижня, а вже 09.10.2023, тобто у понеділок — у перший робочий день наступного тижня, працівника було призвано на військову службу за мобілізацією та скеровано до військової частини.

Позиція суду²: цілком можливо стверджувати, що працівника станом на 09.10.2023 не було ознайомлено з копією наказу від 06.10.2023 та супровідними документами.

¹ Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №460/13851/23.

² Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі №600/6799/23-а.

Тому зазначені обставини унеможливили виконання працівником (військовозобов’язаним) свого обов’язку щодо особистого повідомлення в семиденний строк органів, у яких він перебуває на військовому обліку, про зміну персональних даних та надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого пунктом 1 додатка №2 до Порядку №1487.

Отже, суд врахував украй короткий часовий проміжок від дати видачі наказу про бронювання до моменту призову на військову службу. Тобто працівник не мав об’єктивної можливості надати до ТЦК та СП відповідні документальні підтвердження про надання йому відстрочки від призову.

Водночас суд зазначає, що не лише військовозобов’язаний громадянин має обов’язок щодо повідомлення органів ТЦК та СП про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов’язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.

Ситуація 5. Бронювання після призову не є поважною причиною для звільнення з військової служби

20.07.2023 працівник прибув до РТЦК та СП для звіряння анкетних даних і повідомив, що є заброньованим за ГУ ДПС. Проте йому видали повістку №155/4557 на 21.07.2023 о 7:00.

Загалом, у справі №380/18047/23 відбулися такі події (за хронологією):

20.06.2023 ДПСУ надіслало Генштабу ЗСУ на погодження списки осіб, які пропонуються до бронювання;

08.07.2023 Генштаб ЗСУ надіслав Мінекономіки листа про погодження списків осіб для бронювання;

20.07.2023 Мінекономіки видало наказ та забронювало на період мобілізації і на воєнний час військовозобов’язаних за списками, погодженими Генштабом ЗСУ;

24.07.2023 Мінекономіки надіслало наказ до ДПСУ та Генштабу ЗСУ;

25.07.2023 ДПСУ надіслала до ГУ ДПС області наказ Мінекономіки від 20.07.2023 з метою видання військовозобов’язаним витягу з наказу для підтвердження надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації;

— 25.07.2023 в ГУ ДПС області зареєстровано лист ДПСУ, яким надіслано наказ Мінекономіки від 20.07.2023.

Позиція суду¹: оцінюючи хронологію подій, суд зазначає, що районний ТЦК та СП отримав:

1) повідомлення про бронювання працівника — 25.07.2023;

2) витяг із наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов’язаного — лише 31.07.2023.

¹ Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №380/18047/23.

Отже, станом на 21.07.2023 працівник ГУ ДПС області вже був військовослужбовцем, тому ТЦК та СП не мав правових та фактичних підстав для перегляду прийнятого ним рішення про призов на військову службу за мобілізацією та скерування до військової частини. Суд враховує, що такий підхід суду відповідає висновку щодо застосування ст. 23, 25 Закону про мобілізацію, викладеному в постанові Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №260/1851/22.

Висновок Верховного Суду

44. Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві. <…>

45. Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають Суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

46. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов’язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

47. Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов’язаних осіб не стосується правовідносин, пов’язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.

48. Тому факт бронювання військовозобов’язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»

Постанова Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №260/1851/22

Нормативна база

• Закон про мобілізацію — Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
• Порядок №76 — Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану, затверджений постановою КМУ від 27.01.2023 №76.
• Порядок №1487 — Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.