Попри те що терміни «доплата» і «надбавка» широко використовуються в законодавстві, окремих визначень цих термінів жоден нормативний акт не містить.

Навіть Методрекомендації №23 визначають, що таке надбавки та доплати, разом: як законодавчо гарантовані або нормативно (постанови уряду, угоди та договори) обумовлені виплати працівникам понад їх основну зарплату, які пов’язані з особливостями та умовами праці, а також особистими якостями працівників.

Це створює певну прогалину в термінології. І, отже, виникає запитання: що отримує працівник — доплату чи надбавку, а можливо, не те й не інше?.

Утім, дещо про доплати і надбавки ми все ж таки знаємо. Насамперед те, що вони належать до фонду оплати праці підприємства.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена здебільшого у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону про оплату праці).

Структурно вона подана двома складовими:

— основна зарплата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки);

— додаткова зарплата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Умови запровадження та розміри надбавок, доплат установлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП).

Отже, якщо йти за Інструкцією №5, то надбавки і доплати — це складові додаткової зарплати працівника.

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!