За ПКУ-правилами увесь «вхідний» ПДВ (незалежно від призначення покупки) за наявності зареєстрованої податкової накладної (ПН) включається в податковий кредит (ПК). Проте якщо придбані з ПДВ товари/послуги/необоротні активи одночасно використовуються в оподатковуваній і в неоподатковуваній діяльності, то треба проводити ПДВ-розподіл за правилами ст. 199 ПКУ. Навіщо? Щоб частково компенсувати ПК нарахуванням компенсуючих розподільчих податкових зобов’язань (ПЗ). А наприкінці року — здійснювати перерахунок. Тому в сьогоднішньому тематичному номері поговоримо про усі тонкощі ПДВ-розподілу. І передусім з’ясуємо: за яких умов виникає необхідність розподілу ПДВ?
Відразу уточнимо: якщо платник веде тільки оподатковувану діяльність (тобто здійснює операції, оподатковувані за ставками: 0, 7, 14 або 20 % ПДВ) або, навпаки, тільки пільгову (неоподатковувану) діяльність, то ніякого розподілу ПДВ йому проводити не треба. А необхідність у розподілі ПДВ виникає, якщо відразу виконуються три такі умови:
1) платник веде подвійну діяльність — тобто одночасно здійснює і оподатковувані, і не оподатковувані ПДВ постачання;
2) здійснені придбання подвійного призначення — тобто придбані (з ПДВ) товари/послуги/необоротні активи для одночасного використання і в оподатковуваній, і в неоподатковуваній діяльності (які безпосередньо поділити між оподатковуваною і неоподатковуваною діяльністю неможливо);
3) за такими придбаннями подвійного призначення виникло право на податковий кредит (ПК) — тобто отримані зареєстровані постачальниками ПН.
Якщо усі три умови дотримуються, то за придбаннями подвійного призначення з’являється необхідність у розподілі вхідного ПДВ (між оподатковуваною і неоподатковуваною діяльністю) за правилами ст. 199 ПКУ.
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: