Роботодавець має право надати своїм працівникам допомогу на лікування чи оплатити їх медичне обслуговування і не сплачувати податків із цих сум. Якими можуть бути пільгові варіанти надання допомоги? Коли матеріальну допомогу на лікування не оподатковують?

Роботодавці, які готові зарадити своїм працівникам, надавши допомогу на лікування, мають брати до уваги умови її надання. А надто, якщо бажають заощадити на податках.

Податковий кодекс України (ПК) передбачає два види неоподатковуваної допомоги на лікування:

• допомога на лікування та медичне обслуговування (пп. 165.1.19 ПК);
• цільова благодійна допомога на лікування (пп. «а» пп. 170.7.4 ПК).

У першому випадку допомогу на лікування надають безпосередньо працівникові, тоді як цільову допомогу перераховують лікувальному закладу.

Та це не єдині умови надання пільгової допомоги. Розглянемо детальніше всі вимоги, яких слід дотримати, аби допомогу на лікування працівника не довелося оподатковувати.

Допомога безпосередньо працівникові

Допомогу від роботодавця на лікування та медичне обслуговування працівника не оподатковують ані ПДФО, ані військовим збором, якщо дотримано вимог, передбачених підпунктом 165.1.19 ПК. Про що йдеться?

По-перше, працівник має надати роботодавцеві підтвердні документи про понесені ним витрати на лікування та/або медобслуговування. Документального підтвердження витрат вимагають і податківці. Фахівці відомства зазначають: «…норми підпункту 165.1.19 ПК можуть бути застосовані благодійною організацією за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичне обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичне обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг)» (Узагальнююча консультація, затверджена наказом МДЗ від 10.04.2014 № 235; далі — УПК № 235). Тобто роботодавець має право застосовувати пільгову норму до допомоги, яку він надає як до початку лікування, так і у вигляді компенсації уже отриманого лікування.

Потребу в лікуванні та медичному обслуговуванні підтверджують довідки, виписки з амбулаторних карт, рецепти, рахунки-фактури медичних установ, договори на медичне обстеження тощо (лист ДПА від 02.07.2004 № 4168/К/17-3115).

Підтвердити фактично понесені витрати на лікування працівник може договорами на медичне обслуговування, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (працівника), платіжними і розрахунковими документами тощо, які свідчать про внесення плати за лікування.

Друга вимога: понесені працівником витрати на лікування та медичне обслуговування не були компенсовані виплатами з фонду загальнообов’язковою державного соціального медичного страхування. Позаяк такої системи страхування не запроваджено, можна вважати, що цю умову дотримано.

Щоб одержати допомогу на лікування, працівник має подати роботодавцеві відповідну заяву. До неї додають документи, які підтверджують необхідність лікування або факт отримання лікування. Надання допомоги оформлюють відповідним розпорядженням (наказом) керівника.

Важливо, що розмір допомоги на лікування та медичне обслуговування, що їх надають відповідно до підпункту 165.1.19 ПК, не обмежений.

Лікування за кордоном не оподатковують ПДФО та військовим збором

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувані суми допомоги на лікування та медичне обслуговування відображають із ознакою доходу «143».

ПК не визначає вiдмiнностей в оподаткуванні ПДФО та вiйськовим збором сум допомоги для оплати вартостi таких послуг в Українi або за кордоном. Отже, норма підпункту 165.1.19 ПК поширюється і на випадки, коли надають допомогу на лікування хворого за кордоном.

Щоправда, податківці у своїх роз’ясненнях (УПК № 235, лист ДФС вiд 19.08.2016 № 18024/6/99-99-13-02-03-15) згадують норму статті 36 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII. У ній записано, що громадян України можуть направляти для лікування за кордон, якщо той чи той вид медичної допомоги, необхідної хворому, неможливо надати у вітчизняних закладах охорони здоров’я.

Якщо допомогу на лікування (медичне обслуговування) роботодавець надасть без документального підтвердження таких витрат, він мусить оподаткувати такі кошти як додаткове благо (пп. «ґ» пп. 164.2.17 ПК). Тобто утримати ПДФО за ставкою 18% та військовий збір (1,5%). У розділі І форми № 1ДФ таку оподатковувану допомогу відображають із ознакою «126».

ЄСВ на допомогу на лікування та медичне обслуговування не нараховують. Адже ці суми не входять до фонду оплати праці (п. 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5). Підтверджує такий висновок пункт 13 розділу ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Унаочнимо викладене (див. Приклад 1).

Приклад 1. Облік надання матеріальної допомоги на лікування

Працівник підприємства звернувся до керівництва із проханням надати йому матеріальну допомогу на лікування. До заяви додав виписку з історії хвороби, де зазначено, які ліки призначено хворому, та чек на придбання цих ліків на суму 5500 грн.

Нагадаємо, що надання підприємством допомоги працівникові (будь-якій іншій особі) у грошовій формі, зокрема на лікування, не є об’єктом оподаткування ПДВ (п. 185.1 ПК).

Кошти перераховують лікувальному закладу

Тут маємо так звану цільову благодійну допомогу на лікування, позаяк допомогу надають під визначені умови й напрями її витрачання.

Із цільової благодійної допомоги роботодавець також не мусить утримувати ПДФО та військовий збір (пп. «а» пп. 170.7.4 ПК). Знову-таки — за умови дотримання певних умов, а саме:

1) допомогу надає резидент — фізична або юридична особа;

2) виплачують кошти безпосередньо установі охорони здоров’я незалежно від форми її власності.

Цільову благодійну допомогу на руки працівникові не видають

Допомога призначена для компенсації вартості платних послуг лікування, зокрема, для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), медичних засобів і пристосувань, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2009 № 333.

Важливо пам’ятати, що за рахунок допомоги не оплачують:

• косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
• водолікування та геліотерапію, не пов’язані з хронічними захворюваннями;
• лікування і протезування зубів із використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та фарфору;
• аборти (крім абортів, що їх проводять за медичними показаннями, або якщо вагітність є наслідком згвалтування);
• операції зі зміни статі, лікування венеричних захворювань (окрім СНІДу й венеричних захворювань, причиною яких є нестатеве зараження або згвалтування);
• лікування тютюнової чи алкогольної залежності.

Отже, якщо всіх перелічених вимог дотримано, підприємство має право надати матеріальну допомогу працівникові й не утримувати з неї ПДФО та військовий збір. Якщо не виконано хоча б одну із цих умов, сума допомоги перетворюється на оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага.

І оподатковувану, і неоподатковувану суму цільової допомоги на лікування слід відобразити у формі № 1ДФ. Пільгову допомогу показуйте з ознакою доходу «169», оподатковувану — з ознакою «126».

Цільову благодійну допомогу, яку надають відповідно до підпункту «а» підпункту 170.7.4 ПК, також не обмежено певним розміром. Однак для неї встановлено граничний строк використання. Так, цільову допомогу на лікування не оподатковують протягом строку, на який її видають, але не більше ніж 24 календарних місяці, наступних за місяцем отримання такої допомоги (пп. 170.7.5 ПК).

Не оподатковують цільову благодійну допомогу, якщо її використано протягом 24 календарних місяців

Якщо ж допомогу не використали протягом встановленого строку, працівник має повернути роботодавцеві невикористану суму цільової допомоги. Інакше працівникові доведеться включити ці кошти до суми річного оподатковуваного доходу й відобразити у декларації про майновий стан та доходи.

Однак не все так сумно. ПК дозволяє подовжити строк використання цільової благодійної допомоги (пп. 170.7.6 ПК). Для цього її набувач має звернутися до податкового органу з поданням. У ньому слід викласти обставини, які завадили повністю використати допомогу у встановлений строк.

ЄСВ на суми цільової допомоги на лікування також не нараховують (той самий п. 13 розд. ІІ Переліку № 1170).

Щоб отримати благодійну допомогу, працівник має подати роботодавцеві заяву із проханням надати цільову допомогу на лікування або придбання ліків. До заяви слід додати документи, що підтверджують необхідність лікування. Роботодавець оформлює наказ (розпорядження) про надання допомоги й перераховує необхідну суму коштів закладу охорони здоров’я.

ПДВ-наслідки

Придбаваючи послуги лікувального закладу для подальшого негосподарського використання (лікування працівника), підприємство відображає податковий кредит з ПДВ (п. 198.1 ПК). Підстава — податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 198.3, 198.6 ПК). Адже з 01.07.2015 платник ПДВ формує податковий кредит незалежно від напряму використання послуг — у господарських чи негосподарських операціях.

Безоплатне постачання послуг з лікування з погляду оподаткування ПДВ є постачанням послуг (пп. «в» пп. 14.1.185 ПК). Базою оподаткування ПДВ за такою операцією є ціна придбання послуг лікувального закладу (п. 188.1 ПК).

Безоплатне постачання послуг з лікування оподатковують ПДВ як постачання послуг

У цьому випадку підприємство — платник ПДВ має відобразити податкові зобов’язання з ПДВ, скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні (п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 № 1307):

• одну — на фактичну суму постачання послуг — нуль;
• другу — на суму перевищення ціни придбання над ціною постачання, тобто за ціною придбання послуг; або зведену податкову накладну не пізніше останнього дня звітного місяця, в якому надано послуги, на суму перевищення ціни придбання над ціною постачання, тобто за ціною придбання послуг.

Постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів звільнено від оподаткування ПДВ (пп. 197.1.6 ПК).

Приклад 2. Облік та оподаткування цільової благодійної допомоги на лікування

Працівник підприємства подав заяву із проханням оплатити його лікування у медичному закладі. До заяви додав виписку з амбулаторної карти й рахунок на суму 60 000 грн, у т. ч. ПДВ — 10 000 грн. Цільову благодійну допомогу підприємство перерахувало закладу охорони здоров’я.

Отже, обидва пільгових види допомоги передбачають, що фізособа має надати підтвердні документи. Однак якщо їх немає, підприємство може надати працівникові нецільову благодійну допомогу. Розмір такої неоподатковуваної допомоги обмежений розміром, що дає право на податкову соціальну пільгу. Тобто, якщо сума нецільової благодійної допомоги у 2017 році не перевищує 2240 грн, її не оподатковують ані ПДФО, ані військовим збором.

Джерело: Головбух