Ситуація, коли працівник хоче в одного й того самого роботодавця перейти з основного місця роботи на сумісництво (або навпаки), трапляється на практиці все частіше. На неї звертає увагу Одеське обласне відділення ФСС із ТВП.

Як правило, застосовують 2 варіанти зміни статусу роботи через звільнення чи прийняття:

1 варіант — основний працівник → сумісник;

2 варіант — сумісник → основний працівник.

Працівник при цьому повинен подати роботодавцю дві заяви: першу — про звільнення, другу — про прийняття на роботу.

На підставі цих заяв видають накази про звільнення з основного місця роботи (із місця роботи за сумісництвом) і про прийняття на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи).

Якщо працівника приймають на основне місце роботи — роботодавець уносить до його трудової книжки запис про прийняття на роботу, а на працівників, котрі трудяться за сумісництвом, трудові книжки ведуть за місцем основної роботи.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (по догляду за хворою дитиною), по вагітності та пологах:

• за основним місцем роботиє виданий у встановленому порядку листок непрацездатності;
• за сумісництвом— копія виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника й печаткою за основним місцем роботи, довідка про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Якщо особа працює за сумісництвом на декількох роботах, то ще додаються довідки про середню заробітну плату за всіма місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, із якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи й за місцем (місяцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Оскільки обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи й за сумісництвом, при зміні місця роботи важливо визначити правильний розрахунковий період за кожним місцем роботи.

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія