Про облікову політику (ОП) сказано і написано чимало*. Це й зрозуміло, адже від її складових залежать показники не лише фінансової, але й податкової звітності з податку на прибуток. Зосередимося на практичних ситуаціях, які дозволять підприємству управляти ОП і обернути її на свою користь. А саме знизити або рівномірно розподілити податкове навантаження. Також окреслимо ризики некоректного застосування встановлених елементів ОП або незакріплення їх у наказі — це, одразу скажемо, предмет маніпуляцій при перевірці з боку податкових органів.
* Див. «Податки & бухоблік», 2021, № 9, с. 6, 2020, № 6, с. 2, 2018, № 102, с. 24.
Кому потрібна ОП?
З позиції ст. 1 Закону про бухоблік** облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для:
** Закон України «Про бухоблік та фінзвітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.
— ведення бухгалтерського обліку;
— складання і подання фінансової звітності.
Тобто фактично ОП — це практичні правила бухгалтерської поведінки.
Свою ОП підприємство визначає самостійно за погодженням із власником (власниками) або керівником (ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік).
Для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій НП(С)БО і МСФЗ надають підприємству на вибір різні підходи і принципи, а для складання фінансової звітності — методи оцінки активів і зобов’язань. Ось кожне підприємство і робить свій вибір та узаконює набір рішень наказом про ОП. Тож
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: