У цьому матеріалі ми розглянемо два питання — дві досить різні ситуації, які об’єднує одна субстанція — пальне. У першому — мова йде про недовитрати пального до законодавчо встановлених норм витрат. У другому — про «перевитрати», а точніше, про випадки, коли працівники, використовуючи транспорт підприємства, витрачали пальне на власні цілі (або втрачали його), а потім компенсували підприємству його вартість.
Недовитрати
Читач звернувсь до нас із запитанням. На його підприємстві списується пальне в бухобліку за нормами витрат, але фактичне витрачання виходять менше. І по факту не витрачені залишки пального в баках не відповідають залишкам на субрахунку 203. Що робити?
Спочатку нагадаємо, що обов’язковість застосування Норм № 43* всіма госпсуб’єктами — під великим питанням.
* Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 г. № 43.
Адже чітко додержуватись Норм № 43 зобов’язані лише підприємства, підпорядковані Мінінфраструктури
Але зазвичай госпсуб’єкти (і особливо платники ПДВ) при списанні орієнтуються на них, аби уникнути суперечок з фіскалами щодо господарських цілей використання пального. А останні є апологетами застосування Норм № 43 абсолютно всіма суб’єктами. Детально щодо цих питань читайте в «Податки & бухоблік», 2019, № 67, с. 27 та 2020, № 57, с. 31.
Отже, якщо ви вирішили списувати пальне із застосуванням Норм № 43 (тим паче, що це вам вигідно), то ніхто не поставить під сумнів законність такого вашого підходу. А тепер викладемо, які ми тут бачимо облікові шляхи.
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: