Останнім часом поширеною практикою органів ДПС стало безпідставне нарахування мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних осіб. З’ясуймо, чому це відбувається та як платники податків можуть уникнути сплати таких нарахувань.
Насамперед декілька слів про власне алгоритм нарахування МПЗ.
У пп. 14.1.1142 ПКУ сказано, що мінімальне податкове зобов’язання – це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, які пов’язані з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, що належать до сільськогосподарських угідь.
Тобто якщо у власності фізичної особи є така земельна ділянка, то за фіскальною логікою, яку закладено в ПКУ, є певна величина податкових зобов’язань, які має сплатити її власник. Якщо йдеться про орендовану (отриману в користування) ділянку, то МПЗ нараховують орендарю (користувачу).
Нараховує загальне мінімальне податкове зобов’язання фізичним особам податковий орган за податковою адресою власника земельної ділянки.
У пп. 170.14.3 ПКУ сказано:
З документа
Мінімальне податкове зобов’язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності / користування.
Тобто алгоритм нарахування МПЗ передбачає, що податковий орган обов’язково має використовувати дані щодо земельної ділянки, унесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Але, на жаль, практика свідчить, що податківці ігнорують цю обов’язкову вимогу. Результатом цього є нарахування завищеної суми МПЗ. Серед причин може бути неврахування, наприклад, того факту, що земельну ділянку фізична особа передала в оренду, а тому МПЗ має бути нараховано орендареві, а не орендодавцю. Підставою для цього є пп. 170.14.2 ПКУ:
З документа
У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов’язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.
Причиною завищення суми МПЗ також може бути й те, що податківці не врахували факт переходу права власності на земельну ділянку (чи її частину) у звітному році або застосували помилкові показники нормативно-грошової оцінки земельної ділянки чи її площі.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
