Податківці надали роз’яснення щодо документального оформлення та оподаткування операцій про переданню транспорту у позичку в ситуації, коли позичкодавцем виступає фізособа.
Зокрема, податківці нагадали, що згідно з ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. При цьому, ст. 828 ЦКУ встановлено, що договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Щодо оподаткування, то ДПС зазначила наступне.
Дохід, отриманий таким платником як додаткове благо, (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ, підлягає оподаткуванню на загальних засадах.
В ситуації, коли фізична особа – уклала договір позики власного транспортного засобу із юридичною особою, то такий договір позички транспортного засобу є правочином, що покладає на його сторони (позичкодавця та користувача) взаємні зобов’язання. Тож в розумінні ПКУ податковий обов’язок зі сплати податкових зобов’язань може виникнути як у позичкодавця, так і у користувача, в залежності від прав та обов’язків, які фактично виникають у таких осіб на підставі цього договору.
Для прикладу: якщо на підставі договору користувач проводить поточний ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу за власні кошти, то для позичкодавця такі дії не призведуть до податкових наслідків. В ситуації, коли позичкодавець проводить за власні кошти капітальний ремонт транспортного засобу, а власник не відшкодовує суми таких витрат, то у нього (власника) виникає дохід у вигляді додаткового блага.
Деякі зауваження від редакції:
1) За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (§ 1 гл. 71 ЦКУ).
Відмінністю договору позики від позички є те, що предметом позики є гроші або речі, визначені родовими ознаками, а предметом позички — навпаки — речі, визначені індивідуальними ознаками (ст. 827 ЦКУ).
Тобто, коли йдеться про транспорт, то мається на увазі договір позички.
2) Підпунктом «b» статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення встановлено, що під «автомобілем» мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується для перевезення на дорогах людей або вантажів або буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, всі автомобілі (і вантажні, і легкові) належать до самохідних транспортних засобів, а, отже, договір позички таких транспортних засобів не потребує обов’язкового нотаріального посвідчення.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
