Договори купівлі-продажу в системі МСФЗ врегульовані головним чином МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами». Відповідно до параграфа 31 МСФЗ 15 компанія-продавець визнає дохід від звичайної діяльності, коли передає обіцяний товар клієнтові, а клієнт отримує контроль над таким активом.

Згідно з параграфом 33 МСФЗ 15 контроль над активом означає здатність керувати використанням активу й отримувати майже всю решту вигід від нього.

Якщо товар купують, залишаючи за продавцем право його викупити, то покупець бере на себе купу додаткових зобов’язань, включно з:

• неможливістю його продати протягом визначеного договором часу;
• обов’язком зберегти його цілісність і ключові властивості.

Тобто контроль не передається, а отже, дохід за МСФЗ 15 у таких договорах визнавати не можна. А застосовується МСФЗ 15 лише в частині визначення категорії «угода про продаж із подальшим викупом» (параграфи Б64–Б76).

Яким саме стандартом чи стандартами мають керуватися сторони договору, залежить від деталей, наявність чи відсутність яких може мати кардинально різні наслідки. Зокрема, щоб визначитися, вимоги якого стандарту застосовувати, ми маємо проаналізувати:

1. Чи визначають умови договору конкретну дату в майбутньому, коли актив має бути викуплений, чи продавець може викупити актив у будь-який час на першу вимогу?
2. Чи має право покупець у цей час користуватися «придбаним» приміщенням або транспортним засобом?
3. Наскільки ціна «продажу» й викупу відповідає ринковим цінам?
4. Майно, яке передають, унікальне чи являє собою речі, визначені родовими ознаками?

<…>

Джерело: ПРАКТИКА МСФЗ – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: