У Верховній Раді зареєстровано проект Закону № 6038 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення прав працюючих громадян”.

Автор законопроекту стверджує, що 6 грудня 2016 року Верховна Рада України з грубим порушенням Регламенту прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№1774-VIII  від 06.12.2016), яким, зокрема, внесла зміни до Кодексу законів про працю України та закону «Про оплату праці».

Ініціатива Уряду щодо давно назрілого наближення розміру мінімальної заробітної плати до сучасних економічно-фінансових реалій та потреба наповнення соціальних фондів для забезпечення незахищених верств населення є  досить добрим наміром, але при прийнятті цього Закону Уряд вибірково замінив категорію мінімальної заробітної плати, яка була ключовим соціальним стандартом у формуванні усієї системи оплати праці, на категорію прожиткового мінімуму, зокрема – щодо визначення розміру заробітної плати працівників державних органів.

Уряд не звернув увагу на те, що мінімальна заробітна плата була державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (стаття 95 КЗпП, стаття 3 Закону України «Про оплату праці»), за будь-якої системи оплати праці (згідно доповнення у прийнятому Законі).

Як зазначалось у зауваження Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України, така вимога випливає з положень Конвенції Міжнародної організації праці № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються»,  ратифікованої Україною 19.10.2005 р., яка зобов’язує створити систему встановлення мінімальної заробітної плати, яка охоплювала б усі групи найманих працівників. І у першій доповіді про застосування цієї Конвенції Україна повинна була перерахувати всі групи найманих працівників, які можуть не бути охопленими виконанням цієї статті, указуючи причини цього, і повідомляти в подальших звітах про стан свого законодавства й практики щодо неохоплених груп (стаття 1). При цьому у Конвенції визначені фактори, які потрібно враховувати під час визначення рівня мінімальної заробітної плати. Серед них, окрім прожиткового мінімуму, – загальний рівень заробітної плати в країні, виплати з соціального забезпечення та порівняльний життєвий рівень інших соціальних груп (стаття 3).

Тому Уряд мав вдосконалити систему оплати праці шляхом перегляду співвідношення між розмірами заробітної плати відповідних категорій працівників, а не вибіркової відмови від законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати як вихідного параметру визначення заробітної плати для всіх працівників.

Внаслідок введення в дію Закону відбулося штучне обмеження розмірів заробітних плат, які прив’язувалися  до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, погіршився рівень життя та соціальної захищеності населення, відбувається  його подальше зубожіння.

Необґрунтованими є також зміни до статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких «до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати», а також виключення із статті 96 Кодексу положення, що «формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів)». Адже їх реалізація може негативно позначитися на самій ідеї осучаснення розміру мінімальної заробітної плати.

Проектом Закону України  пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», внаслідок чого фактично відновиться дія попередньої редакції статей  95, 96 Кодексу законів про працю України,  а також статей 3, 6, 10 Закону «Про оплату праці», яка діяла до прийняття Верховною Радою України  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№1774-VIII  від 06.12.2016).

Крім того пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, передбачивши зменшення розміру штрафів, які накладаються на  юридичних та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні –  з трикратного до  однократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, –  зі стократного до трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Джерело: Бухгалтер911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Підписатися на розсилку свіжих новин