У податковому обліку операцій з роялті є певні прогалини, які призводять до суперечок платників податку з контролюючими органами. Причому іноді під час перевірок контролери висувають “несподівані” вимоги, які не відповідають чинному законодавству й до того ж не викладені в роз’ясненнях офіційних органів. Тому має сенс проаналізувати актуальну судову практику, щоб знати, де є “слабкі” місця.
Безоплатно отримані торгові марки: дохід за Постановою № 72 не розраховують
Аналіз судової практики свідчить про те, що контролери на різних підставах донараховують ліцензіату податок на прибуток за операціями безоплатного користування торговою маркою, із чим платники та суди обґрунтовано не погоджуються. Наприклад, у постанові ВС від 27.07.2023 р. у справі № 560/9332/22 суд підтримав позицію позивача та визнав донарахування з податку на прибуток неправомірним.
У цій справі податківці під час перевірки з’ясували, що ліцензіат безоплатно користувався торговими марками. На думку контролерів, торгові марки, які використовувались позивачем під час здійснення господарської діяльності, забезпечували йому системне надходження економічних вигід у вигляді отримання доходу від реалізації весільних суконь, що підтверджено первинними документами позивача, а саме вантажно-митними деклараціями та інвойсами, у яких зазначено назви торгових марок і вартість весільних суконь. Незважаючи на те що Дозволи (ліцензії) не передбачали роялті (платіж за використання торгових марок), позивач зобов’язаний був визначити в бухгалтерському обліку на підставі п. 21 НП(С)БО 15 дохід від безоплатно одержаних активів на субрахунку 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів”.
Податковий орган вважав, що доходи позивача прямо пов’язані з використанням торгових марок, при цьому отримання економічних вигід прослідковувалось контролюючим органом на підставі первинних документів позивача, згідно з якими можна було достовірно оцінити суму доходів, отриману від безоплатно отриманих торгових марок (вартість товарів указана).
Згідно з позицією податківців активами підприємства є право безоплатного користування торговими марками й такі операції не є послугами. Водночас контролери зауважили, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин п. 21 НП(С)БО 15 та помилково стверджували, що вказаний стандарт не містить жодних підстав для нарахування доходу у випадку отримання безоплатних послуг (хоча в межах спірних правовідносин позивачем було отримано актив, а нарахування доходу з безоплатно отриманого активу прямо передбачено цим стандартом).
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: