Насамперед кілька важливих загальних моментів. Будь-яке автоперевезення вантажу тією чи іншою мірою пов’язане з певними ризиками. Передусім це стосується ризиків його втрати або пошкодження. З огляду на погану якість багатьох доріг, складну політичну та криміногенну ситуацію, ці ризики значно зростають. Крім того, ніхто не скасовував природних катаклізмів.

За загальним правилом відповідно до ст.924 ЦКУ перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту прийняття його до перевезення і до видачі одержувачу. У деяких випадках далеко не все залежить від волі чи дій транспортної компанії. Зменшити фінансові втрати перевізника у разі втрати чи пошкодження вантажу можна шляхом страхування відповідних ризиків. На ринку достатньо страхових компаній (страховиків), які надають відповідні послуги.

Слід зважати на один важливий момент: у цьому випадку не йдеться про страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Відповідно до ч.9 ст.7 Закону про страхування  цей обов’язковий вид страхування стосується конкретного транспортного засобу і спрямований на відшкодування шкоди особам, які постраждали під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Збитків від пошкодження чи втрати вантажу таке страхування не покриває. Для відшкодування вказаної шкоди слід укласти окремий договір страхування відповідальності автоперевізника. Він є добровільним, на що вказує ч.12 ст.6 Закону про страхування. Винятком є перевезення небезпечних вантажів, які здійснюються лише застрахованою особою.

Кожен перевізник самостійно вирішує, чи страхувати свою відповідальність за ввірений вантаж. На це може вплинути безліч факторів: наприклад, цінність вантажу, місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, властивості товару тощо. У деяких випадках наявність договору страхування відповідальності перевізника вимагають замовники автоперевезення. Адже вони намагаються всіма способами мінімізувати свої господарські ризики.

Як правило, договір передбачає страхування відповідальності перевізника за збитки, завдані власнику вантажу або іншій правомочній особі в результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу, несвоєчасності його доставки тощо. Дія договору може поширюватися на внутрішні перевезення (так зване ТТН страхування) або на міжнародні перевезення (CMR страхування). Часто-густо обидва види перевезень  включають до одного договору. Цей документ, як правило, досить об’ємний і потребує уважного вивчення з боку перевізника (страхувальника). Це стосується і правил страхування, розроблених страховиком. Нерідко такими документами послуговуються лише після настання страхового випадку. В ідеальному варіанті і перевізник, і його водії повинні твердо знати алгоритм своїх дій.

На передньому краї — водій

Пошкодження або втрата вантажу можуть статися на будь-якому етапі перевезення. Найчастіше їх виявляє водій. Від його подальших дій значною мірою залежить, чи буде випадок визнано страховим і чи виплатить страхова компанія відшкодування. Тому всі дії водія доцільно регламентувати відповідною інструкцією. Така інструкція, як правило, є частиною договору страхування. Водій зобов’язаний знати про укладений договір, ознайомитися під підпис з інструкцією та зберігати її у транспортному засобі на час перевезення. Як засвідчує практика, водій — найслабкіша ланка, а отже, нехтувати детальним інструктажем не слід.

Багато в чому алгоритм дій водія залежатиме від того, яка подія сталася, на якому етапі перевезення і що при цьому вимагає страховик. У загальному випадку  водієві потрібно вчинити так:

1. Зупинити транспортний засіб і виконати всі вимоги правил дорожнього руху.
2. Звернутися до відповідних компетентних органів. Здебільшого вантаж пошкоджується під час ДТП, а отже, звернутися слід до дорожньої поліції. У разі пожежі або стихійного лиха таким органом буде підрозділ МНС або пожежна служба, у разі крадіжки — правоохоронні органи. Далі від них треба вимагати документ (протокол, акт, довідку тощо), який підтвердить факт настання страхового випадку.
3. Вжити усіх необхідних заходів для попередження пошкодження або розкрадання вантажу, брати участь у його рятуванні (збиранні, сортуванні, складуванні тощо). Якщо пошкоджений вантаж знаходиться в автомобілі — не здійснювати або припинити його вивантаження до прибуття представника страховика. Якщо такий представник прибути не може або вивантаження зупинити не можна, слід зробити фото- або відеофіксацію пакування, закріплення та розміщення вантажу.
4. Негайно зв’язатися з керівництвом підприємства, а також повідомити про те, що сталося, страховика за телефоном гарячої лінії. Це дасть змогу страховій компанії оперативно відстежувати ситуацію і надавати перевізнику необхідну допомогу.
5. Бути присутнім під час розвантаження транспортного засобу, приймання вантажу та складання рекламаційного акта (акта приймання вантажу). В цьому документі має бути зазначено кількість вантажу за кожною позицією, невідповідність асортименту та якості, стан тари та упакування, відомості про кількість нестачі, опис і кількість дефектного товару. Підписання такого документа краще погодити із страховиком.

Ці кроки допоможуть не лише зменшити збитки від події, а й дадуть змогу перевізнику побудувати правильний діалог із страховою компанією.

Widget not in any sidebars

Страхові клопоти перевізника

Визначення терміна «страховий випадок» наведено у ст.8 Закону про страхування — це «подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі».

Якщо страховий випадок стався, то першим обов’язком перевізника є термінове повідомлення про нього страховика. Воно здійснюється за формою та у строки, встановлені договором страхування. Недотримання цих строків може надалі стати підставою для відмови у виплаті відшкодування. З одного боку, ця вимога продиктована необхідністю встановити всі обставини того, що сталося, коли наявні потрібні докази (сам вантаж, транспортний засіб тощо). З другого боку, повідомити страховика можна лише у розумні строки. Якщо, наприклад, перевізник не знав про подію з огляду на відсутність інформації від водія (водій постраждав і був без свідомості, у місці надзвичайної події не було телефонного зв’язку через стихійне лихо тощо), інформація до страховика може надійти із запізненням. У цьому випадку важливим є лише один аспект: як несвоєчасне повідомлення страховика може вплинути на встановлення усіх обставин страхової події. Доцільність такого підходу до повідомлення страховика підтверджує і судова практика.

Дізнавшись про випадок, перевізник зобов’язаний зробити усе можливе для зменшення збитків, а саме: організувати збереження, збір, сортування, навантаження, доставку і зберігання пошкодженого вантажу, а у разі потреби забезпечити його утилізацію. Усі ці дії краще виконувати консультуючись із страховиком.

Цілком логічно, що у разі пошкодження або нестачі вантажу його власник чи інша правомочна сторона вимагатиме від перевізника відшкодування зазнаних збитків. Визнавати свою відповідальність, давати обіцянки, висувати пропозиції, погоджуватися з розміром претензії чи ні — усі ці дії перевізнику слід здійснювати лише з відома страховика. Якщо перевізник не визнає свою провину або не погоджується з розміром пред’явлених контрагентом збитків, то до вирішення проблеми можна залучити судові органи. При цьому як третя сторона до розгляду справи може залучатися страхова компанія.

Ще одним важливим завданням перевізника є надання страховій компанії всієї інформації та документів, які підтверджують настання страхового випадку, а також даних для визначення розміру збитків. Документи, яких вимагає страховик, залежать від того, що конкретно сталося з вантажем. Їх перелік визначається договором і може бути чималим, що додає роботи перевізнику. Всі документи, які надаються страховій компанії, можна згрупувати залежно від їх призначення (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Документи, які надаються у разі настання страхового випадку

Вид документів	Назва
Повідомні документи	Заява/повідомлення про подію (страхова претензія), пояснювальні листи перевізника і водія
Документи на водія	Посвідчення водія, накази або договори, що підтверджують трудові взаємовідносини з перевізником, копія трудової книжки, посадові інструкції
Документи на транспортний засіб	Технічний паспорт на автомобіль (причіп), подорожній лист (або інший документ, що його замінює)
Документи на вантаж	Транспортна накладна (ТТН, CMR), інвойс (накладна) на вантаж, пакувальний лист, митна декларація, акт на утилізацію вантажу
Документи на перевезення	Заявка і договір на перевезення
Підтвердження страхового випадку компетентними органами	Довідка дорожньої поліції про ДТП, довідка МНС, пожежної служби або торгово-промислової палати про надзвичайну подію або стихійне лихо, постанова про початок кримінального провадження при кримінальному випадку, висновок сервісного центру про поламання рефрижераторного обладнання
Підтвердження нестачі або пошкодження вантажу	Акт приймання-передачі вантажу, рекламаційний акт, фотографії пошкоджень (вантажу, транспортного засобу, кріплень та розміщення товару)
Претензійні документи	Претензія третьої особи до перевізника, листування між ними, акт досудового врегулювання претензії, судовий позов, рішення суду та інші документи судового процесу, платіжні документи на оплату претензії
Підтвердження необхідних додаткових витрат	Пояснювальні записки, акти і рахунки, що свідчать про розмір і необхідність витрат на зменшення збитку (збір, охорона, утилізація тощо)
Оцінні документи	Акт експертизи незалежної організації про причини та обставини нестачі вантажу та оцінки його пошкодження, розрахунок збитку або калькуляція витрат

Розглядаючи страховий випадок, страховик може вимагати й інші необхідні, на його думку, документи. Крім того, йому можуть знадобитися і технічні засоби фіксації перевезення, зокрема, шайба тахографа, роздрук із бортового комп’ютера за весь час доставки вантажу і термограма, якщо вантаж перевозився у рефрижераторі.

Отримання відшкодування у страховика: сім кіл пекла

Питання виплати страхового відшкодування розглядається на підставі письмової заяви страхувальника із зазначенням дати і місця страхового випадку, причин, через які він настав, детальним описом обставин того, що сталося. Цілком обґрунтовано страховик вимагатиме усіх документів стосовно цього питання, про які йшлося раніше. Непідтверджені документально збитки відшкодовувати ніхто не захоче. Крім того, страхова компанія може мати право провести безпосереднє опитування водія, який здійснював перевезення. Навіть якщо перевізник визнає свою провину, це зовсім не означає, що страховик визнає те, що сталося, страховим випадком або погодиться із сумою збитків.

Виплата відшкодування здійснюється тільки після того, як буде встановлено всі причини випадку і розмір завданих збитків. Особливо пильна увага з боку страховика приділяється обставинам страхового випадку. І це цілком можна пояснити. Цілі розділи договору і правил страхування присвячено виняткам і ситуаціям, на які страхове покриття не поширюється. Залежно від умов договору цими випадками можуть бути:

• військові дії, терористичні акти, громадянські зіткнення, страйки;
• будь-який радіоактивний вплив;
• експлуатація технічно несправного транспортного засобу;
• нестачі вантажу при цілісності упакування і пломб вантажовідправника або митних органів, а також за відсутності видимих пошкоджень транспортного засобу;
• прийняття законодавчих актів, що змінюють порядок ввезення, вивезення або транзиту вантажу, які набрали чинності після початку перевезення тощо.

Окрема оцінка дається діям перевізника і його водія. Будь-які порушення з їх боку інструкцій замовника перевезення або страховика можуть бути приводом для відмови у відшкодуванні збитків або зменшення суми виплат. А якщо йдеться про протиправні або умисні дії, які призвели до псування чи нестачі вантажу, то розраховувати на отримання виплат, безперечно, не варто. Наприклад, це можуть бути:

• незаконна зміна конструкції транспортного засобу;
• керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, під дією наркотичних речовин або медичних препаратів, які заборонено приймати, перебуваючи за кермом;
• перевищення встановлених режимів швидкості;
• користування місцем паркування (стоянкою), яке не охороняється, тощо.

Страхова компанія не виплатить відшкодування, якщо пошкодження або втрата вантажу сталися не в період договірної відповідальності перевізника. Це, зокрема, стосується періоду вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу на митному ліцензійному складі. Якщо договором із страховиком передбачено лише CMR страхування, тобто страхування міжнародного перевезення, ризиків доставок усередині країни такий договір вже не покриває. Наприклад, якщо вантаж привезений до України, розмитнений  і без вивантаження цим самим автомобілем перевозиться територією України на підставі ТТН, можливі втрати не відшкодовуватимуться.

Порушення технічних умов здійснення перевезення також нічого доброго не обіцяє. До них, зокрема, належать:

• неправильне розміщення або недостатнє закріплення вантажу;
• перевезення рефрижераторних вантажів або вантажів, для яких потрібен певний температурний режим, транспортним засобом, не обладнаним термоконтролем;
• перевезення вантажу підвищеного ризику без належного оснащення автомобіля (відсутність додаткових замків, суцільнометалевого корпусу, сигналізації, GSM модуля тощо).

У виплаті відшкодування може бути відмовлено, якщо немає доказів обставин і причин страхового випадку, у разі подання перевізником неправдивих (неправильних) відомостей або у разі створення перешкод для об’єктивного розслідування. Ну а якщо йдеться про шахрайство, то можна стати не одержувачем страхового відшкодування, а фігурантом кримінальної справи.

Одним із найбільш проблемних питань страхування відповідальності перевізника є визначення розміру зазнаних збитків. Постраждала сторона і страховик можуть по-різному оцінювати суму, що підлягає виплаті. Якщо сторони не можуть дійти згоди, до розрахунку беруться відповідні акти цінової оцінки експертів або ремонтних підприємств. Страхове відшкодування виплачується у сумі, яка не перевищує реального збитку за вирахуванням визначеної у договорі франшизи і тільки у межах встановлених страхових сум (лімітів). Крім того, виплату буде зменшено на суму отриманої від винної сторони компенсації збитків.

Залежно від умов договору страхування виплаті підлягає відшкодування й за іншими застрахованими ризиками. Наприклад, це можуть бути збитки, що виникли через несвоєчасну доставку вантажу. Їх розмір може бути обмежено вартістю перевезення. Усі витрати на зменшення збитків (збір, сортування, перепакування тощо), оплату послуг сюрвеєрів (агентів, які оглядають вантаж), експертів та аварійних комісарів, на розслідування обставин того, що сталося, і на захист інтересів перевізника підлягають відшкодуванню у розмірі фактичних витрат.

Аналіз усіх отриманих документів та відомостей, а також визначення суми виплат здійснюються страховиком у строки, встановлені в договорі. На практиці часто зустрічається період  30 днів. У разі позитивного рішення кошти може бути виплачено страхувальнику або вигодоотримувачу (постраждалій стороні) шляхом перерахування на банківський рахунок. Іноді страховик здійснює платіж перевізнику тільки після того, як той розрахується з постраждалою стороною. Різниця між сумою визнаних збитків і отриманим страховим відшкодуванням, включаючи франшизу, погашається перевізником за рахунок власних коштів.

За умовами договору після виплати страхового відшкодування до страхової компанії переходить право вимоги (регресу) до третьої (винної за завдану шкоду) сторони.

Застраховані збитки в обліку

Страхування відповідальності за збереження вантажу, виплата компенсації збитків постраждалому і отримання страхового відшкодування — всі ці операції підлягають відображенню в обліку перевізника. Не можуть залишитися поза увагою і податкові наслідки таких операцій.

Розділ III ПКУ, присвячений податку на прибуток, не приділив цим операціям взагалі жодної уваги. Що зовсім не погано, бо це означає, що у перевізника немає обов’язку нарахування будь-яких податкових різниць, пов’язаних із страхуванням. До уваги мають братися лише вимоги національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів.

Витрати на страхування відповідальності перевізника (страховий платіж) може бути віднесено до конкретного об’єкта витрат. Згідно з п.14 ПБО-16 їх суму слід включати до складу інших прямих витрат. Єдине питання: яку суму? Як правило, договір страхування укладається на певний період (наприклад, рік), і вся сума страхового платежу в той самий момент перераховується страховику. Одним із принципів обліку є визнання витрат одночасно з доходами, для отримання яких їх було здійснено. Це означає, що до витрат періоду може включатися тільки відповідна пропорційна сума страхового платежу. Частина, що залишилася, повинна враховуватися у складі витрат майбутніх періодів або виданих авансів. Підставою для відображення витрат на страхування буде відповідний договір і платіжні документи.

Оскільки вантаж не є власністю перевізника, настання страхового випадку не зумовлює зміну його активів або пасивів. А от визнання завданої шкоди постраждалій особі є підставою для бухгалтерських записів. Незалежно від того, чи здійснить страхова компанія виплату і в якому розмірі, суму шкоди, з якою офіційно погодився перевізник, має бути відображено у складі інших витрат. Рішення страховика щодо виплати відшкодування, оформлене відповідним офіційним документом, також слід відобразити в обліку перевізника. Сума відшкодування включається до складу інших доходів з одночасним збільшенням іншої дебіторської заборгованості.

Не слід забувати й про витрати перевізника, пов’язані із зменшенням шкоди від страхового випадку. Залучення сторонніх виконавців для ліквідації наслідків того, що сталося, отримання висновку експертів та оцінювачів — усі ці послуги має бути оплачено перевізником і, можливо, відшкодовано страховиком. На підставі первинних документів відповідні суми збільшать інші витрати.

Що ж до ПДВ, то згідно з пп.196.1.3 ст.196 ПКУ послуги страхування не є об’єктом оподаткування. Відповідно, перевізник не може претендувати на отримання податкового кредиту стосовно витрат на страхування. Отримане від страхової компанії відшкодування не є платою за продані товари або надані послуги. Отже, об’єкт оподаткування ПДВ, визначений ст.185 ПКУ, не виникає.

Щоправда, є один виняток. Він стосується додаткових витрат перевізника, спрямованих на зменшення застрахованих збитків. Отримані послуги зі збору, сортування, навантаження постраждалого вантажу, послуги експертів оподатковуються ПДВ у загальному порядку. На їх суму буде виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні із сумами ПДВ, які потраплять до податкового кредиту перевізника. Фіскальна служба у своїх консультаціях наполягає на такій позиції: якщо страхове відшкодування отримано не страхувальником, а безпосереднім виконавцем, такий страхувальник повинен нарахувати компенсувальні податкові зобов’язання. Підстава — п.198.5 ст.198 ПКУ. Як приклад податківці наводять ситуацію з ремонтом постраждалого автомобіля (консультація у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), категорія 101.14). Але, найімовірніше, такий підхід фіскали захочуть поширити на всі страхові виплати, хоча він зовсім не обґрунтований, бо норма п.198.5 ст.198 ПКУ зазначених обмежень не містить. Для зменшення ризиків у договорі страхування слід передбачити умову виплати страхового відшкодування тільки на рахунок перевізника.

На завершення розглянемо умовний числовий приклад відображення в обліку операцій із страхування ризиків перевізника.

ПРИКЛАД

Транспортним підприємством укладено договір страхування відповідальності автоперевізника. Страховий платіж щодо всіх транспортних засобів становить 12000 грн.,  франшиза за кожним страховим випадком дорівнює 4000 грн., строк дії договору — один рік. Під час виконання перевезення сталася ДТП, у результаті якої частину вантажу було знищено, а вантаж, що залишився, було зібрано, переупаковано і доставлено вантажоодержувачу. Надалі перевізнику було виставлено претензію на суму збитків у розмірі 25000 грн. Для збору і перепакування вантажу було залучено стороннього виконавця, вартість послуг якого становила 6000 грн. (у т.ч. ПДВ — 1000 грн.). Крім того, за послуги з оцінки збитків експерту було виплачено 500 грн. (без ПДВ). Страхова компанія погодилася із сумою збитків і додаткових витрат та виплатила її за вирахуванням франшизи.

Бухгалтерський облік наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Облік операцій із страхування відповідальності перевізника та отримання страхового відшкодування

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Kредит	Сума, грн.
1	Укладено договір страхування	39	631	12000
2	Перераховано страховий платіж	631	311	12000
3	Щомісячну суму платежу віднесено до складу витрат періоду	23	39	1000
4	Визнано претензію постраждалої сторони	977	685	25000
5	Отримано послуги, направлені на зменшення шкоди	94	685	5000
6	Відображено податковий кредит за витратами на зменшення збитків	641	685	1000
7	Перераховано кошти за збір і перепакування вантажу	685	311	6000
8	Отримано послуги оцінювача	94	685	500
9	Перераховано кошти за проведення оцінки збитків	685	311	500
10	Страховою компанією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування*	377	746	27500
*Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі збитків щодо вантажу (25000), вартості послуг із зменшення збитків (6000) і послуг оцінювача (500), зменшеній на суму франшизи (4000).
11	Отримано кошти від страховика	311	377	27500

Як бачимо, за бажання можна розібратися у будь-якому питанні, навіть у такому складному, як страхування.

Олександр ВОЛОЧАЙ,

консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування

Джерело: БУХГАЛТЕРІЯ № 15 (1262) від 10 КВІТНЯ 2017 року