Особливості трудового договору з нефіксованим робочим часом
Правові засади укладання нового виду трудового договору визначено в новій статті КЗпП – 211:
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Отже, основні відмінності цього договору такі:
– надання постійної роботи працівнику не гарантовано. Необхідність залучення працівника до роботи та її обсяг визначає роботодавець;
– працівник зобов’язаний виконувати роботу лише в разі її надання роботодавцем;
– у договорі не визначають конкретний час виконання роботи. Роботодавець самостійно визначає час залучення працівника до роботи;
– режим роботи і тривалість робочого часу визначають сторони й погоджують у спосіб, установлений договором, з дотриманням загальних вимог КЗпП;
– час відпочинку має бути надано працівнику з урахуванням вимог КЗпП;
– оплату праці здійснюють відповідно до ст. 211 КЗпП, тобто за фактично відпрацьований час.
Форма трудового договору
У разі укладання трудового договору з нефіксованим робочим часом обов’язковою є його письмова форма (п. 62 ч. 1 ст. 24 КЗпП).
<…>
Джерело: БУХГАЛТЕР&ЗАКОН – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!