Категорія сімейних справ посідає особливе місце в судовій практиці. Оскільки і батько, і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей, суд повинен брати до уваги інтереси дитини під час розгляду справ про визначення місця проживання дитини.

У справі № 523/19706/19 від 11.12.2023 р. мова йде про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини. З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, у них народилася донька ОСОБА_3. 18 липня 2019 року ОСОБА_2 протиправно відлучив від ОСОБА_1 півторамісячну дитину, а її саму вигнав із квартири, де вони разом проживали та яка належала матері ОСОБИ_2, та заборонив наближатися до доньки. ОСОБА_1 зверталася до відповідних державних органів для усунення перешкод для побачень із дитиною. Лише через деякий час після втручання представників поліції та органу опіки й піклування ОСОБА_2 дозволив їй спілкування з дитиною в його присутності в парковій зоні. Заради інтересів доньки вона погодилася поновити сімейні відносини із чоловіком та проживати разом, однак згодом останній, учинивши шахрайські дії з її банківською карткою, забрав дитину та зник у невідомому напрямі.

ОСОБА_1 не відомо, де, з ким, у якому стані та в яких умовах перебуває її малолітня дитина, водночас їй на телефон надходять погрози щодо її звернень до правоохоронних органів.

ОСОБА_1 звернулася до суду. У позовних вимогах зазначила, що має відповідне місце проживання та можливість утримувати й виховувати дитину, а тому просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3 із нею.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, позов задовольнив. Суди зважали на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір’ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Беручи до уваги вік дитини та з урахуванням виключно її інтересів, суд вважав, що саме мати найбільшою мірою може сприяти більш гармонійному розвиткові малолітньої доньки.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, та першорядно повинні бути визначені й ураховані інтереси дитини з огляду на об’єктивні обставини спору. Під час визначення місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати й надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають зважати на інтереси самої дитини, ураховуючи сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в її інтересах.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини з матір’ю, розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, що є порушенням ч. 5 ст. 19 СК України.

<…>

Джерело: Юрист&Закон – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: