Особа, увільнена від виконання посадових обов’язків, може поновитися через суд, якщо доведе, що таке увільнення було незаконне й особа може й надалі виконувати обов’язки на посаді.*
Звільнення та увільнення — звучить схоже, їх часто плутають, але це різні процедури у трудовому праві, кожна з яких має свої наслідки.
* Постанова ВС від 14.03.2025 у справі №127/9315/23.
Звільнення означає припинення трудового договору. Ініціатором цієї процедури може бути як працівник (ст. 38, 39 КЗпП), так і роботодавець (ст. 40, 41 КЗпП). Можливим є звільнення і за угодою обох сторін трудового договору (п. 1 ст. 36 КЗпП).
Увільнення — це тимчасове припинення виконання працівником трудових обов’язків зі збереженням місця роботи і посади. У КЗпП ця процедура не прописана, але на практиці вона час від часу застосовується.
Наприклад, якщо працівника мобілізують, роботодавець видає наказ про увільнення його від виконання посадових обов’язків, фіксуючи тим самим, що працівник тимчасово з поважної причини (мобілізація) не виконуватиме роботу, але місце роботи за ним залишається. Таке увільнення від роботи згадується у ст. 83 КЗпП.
Увільнення від роботи може бути і короткострокове. Наприклад, саме з таким формулюванням працівникові надають вільні дні для відвідування ТЦК .
Є ще й відсторонення від роботи. Яке теж часто плутають зі увільненням.
Відсторонення від роботи — це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реально здійснювати своє право на працю. Усунення від роботи провадиться власником на підставі виявленого ним факту, через який власник має право усунути або зобов’язаний усунути працівника від роботи.
Відповідно до ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі:
— появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
