Відповідно до абзацу другого статті 119 Кодексу законів про працю України працівникам, які, зокрема, залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», надаються гарантії та пільги згідно із цим Законом.

Частиною 11 статті 29 Закону № 2232 передбачено, що за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

Виплата середньої заробітної плати військовозобов’язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 13 статті 29 Закону № 2232).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів» (далі – Постанова № 1644) установлено, що виплата середнього заробітку військовозобов’язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями (частина 1 пункту 2 Постанови № 1644).

Наказом Міноборони від 12.03.2007 № 80 затверджено Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам.

Згідно із абзацами 1, 2 пункту 7 цієї Інструкції за військовозобов’язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.

Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.

Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв’язку з від’їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов’язаний (пункт 8 Інструкції).

Відповідно до пунктів 11-13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов’язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов’язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Середній заробіток військовозобов’язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Щодо ведення обліку робочого часу працівника, який призваний на військові навчальні збори

Якщо кандидат для призову на навчальні збори є військовозобов’язаним та затверджений і внесений до списку військовозобов’язаних, призваних для проходження навчальних зборів, то на першому етапі документального оформлення надається наказ про увільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату.

Підтвердженням відсутності військовозобов’язаного і участі його в зборах є військовий квиток, в якому зазначається тривалість зборів, та засвідчується печаткою військової частини, який він повинен подати у кадрову службу підприємства.

У кадрових документах, а саме табелі обліку робочого часу така відсутність співробітника на роботі відмічається як ІН (код 22), тобто «інше» невідпрацьований час, передбачений законодавством (військові збори).

При цьому слід відмітити, що форма Табеля (типова форма № П-5), яка затверджена наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489 носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

У разі потреби можна застосовувати й іншу форму Табеля, але при цьому обов’язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (лист Державної служби статистики від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9).

Головне управління Держпраці у Львівській області

Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!