Нерідко підприємства, які успішно займаються бізнесом в Україні, виявляють бажання розширити свою діяльність за кордоном. І тоді виникають питання, пов’язані з вибором організаційної форми закордонного відокремленого підрозділу. На них і відповімо в статті.
Філія або представництво: як обрати
З позиції українського законодавства виділяють дві форми відокремлених підрозділів: філії та представництва (ст. 95 ЦКУ, ч. 3 ст. 63 ГКУ, ч. 4 ст. 64 ГКУ).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст. 95 ЦКУ).
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи (ч. 2 ст. 95 ЦКУ).
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділені майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвердженого положення (ч. 3 ст. 95 ЦКУ, ч. 4 ст. 64 ГКУ). Керівники філій і представництв призначаються юридичною особою та діють на підставі виданої їм довіреності (ч. 4 ст. 95 ЦКУ).
Зазвичай філії від представництв розмежовують за їхніми функціональними завданнями:
1) філія призначена для здійснення функції головної організації повністю або частково та ведення господарської діяльності;
2) представництво виконує функції за представленням інтересів підприємства у відносинах із третіми особами, а також їх захисту, зокрема, такі:
– шукає контрагентів;
– укладає угоди;
– приймає претензії;
– складає та подає позовні заяви тощо.
Представництво зазвичай не провадять господарську діяльність.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦКУ відомості про філії та представництва юридичної особи включають до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР). Тим часом у Законі № 755 поняття “філія” та “представництво” щодо українських підприємств не розмежовують. Використовують загальний термін “відокремлені підрозділи юридичної особи”, оскільки правила внесення інформації до ЄДР для них однакові.
Так, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи вказують у виписці з ЄДР, яка містить такі відомості (п. 20 ч. 2 ст. 9 Закону № 755):
– ідентифікаційний код відокремленого підрозділу;
– найменування відокремленого підрозділу;
– місцезнаходження відокремленого підрозділу;
– види діяльності відокремленого підрозділу;
– відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім’я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;
– відомості про належність відокремленого підрозділу юридичної особи, що припиняється шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення, до юридичної особи – правонаступника;
– інформація для здійснення зв’язку з відокремленим підрозділом: телефон та адреса електронної пошти.
Не розмежовують філії та представництва й у Порядку № 1588. Зокрема, у п. 3.8 якого вказано, що взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам і відокремленим підрозділам юридичних осіб у порядку, встановленому Законом № 755.
Дані про взяття на облік юридичних осіб і їх відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до ЄДР у день узяття їх на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви й ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків узято на облік.
Як філія, так і представництво можуть вести окремий баланс (ч. 5 ст. 8 Закону № 996).
Отже, з позиції українського законодавства не має значення, який саме вид відокремленого підрозділу підприємство створює за кордоном. Правила реєстрації для філії й представництва однакові.
Однак слід урахувати, що з деякими державами підписано договори (конвенції) про уникнення подвійного оподатковування. Перелік цих країн наведено в листі ДФСУ від 24.01.2017 р. № 1414/7/99-99-01-02-02-17. Наприклад, до таких країн належать Азербайджан, Білорусія, Польща.
Поняття постійного представництва зазвичай роз’яснюють у ст. 5 конвенцій. Як правило, там ідеться про те, що для цілей конвенції термін “постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства в другій Договірній Державі.
Але при цьому термін “постійне представництво” не включає:
– утримання постійного місця діяльності лише з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності підготовчого або допоміжного характеру;
– утримання постійного місця діяльності лише для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникла внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.
А в ст. 7 конвенцій зазвичай указано, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як указано вище, прибуток підприємства оподатковується у другій Державі, але тільки щодо тієї частини, яка належить до цього постійного представництва.
Якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі такому постійному представництву нараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою самою або аналогічною діяльністю в таких або аналогічних умовах, і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
У результаті виходить: якщо підприємство створює за кордоном некомерційне представництво, яке займається лише діяльністю підготовчого або допоміжного характеру, то оподатковуватися податком на прибуток діяльність такого представництва з урахуванням норм конвенцій буде лише в Україні.
Якщо ж юрособа створює комерційне представництво або філію, які провадять не тільки діяльність підготовчого або допоміжного характеру, то прибуток від такої діяльності оподатковуватиметься за кордоном (за нормами закордонного законодавства) і в Україні. Але при цьому підприємство зможе зарахувати сплачений за кордоном податок у зменшення податку на прибуток в Україні (пп. 141.4.9 ПКУ).
Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті в Україні платником податку протягом такого періоду.
Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу другої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.
Тому, виходячи з цього аспекту, підприємство повинно самостійно вирішити, які завдання виконуватиме відокремлений підрозділ за кордоном і який режим оподаткування для нього більш прийнятний.
Якщо підприємство претендує на те, щоб прибуток оподатковувався лише в Україні, воно повинно створити некомерційне представництво.
У разі, якщо на таке оподаткування підприємство не претендує, воно може створити філію або комерційне представництво за кордоном.
Створення відокремленого підрозділу: положення про філію (представництво)
Створення будь-якого відокремленого підрозділу (як філії, так і представництва) починається з того, що підприємство після прийняття відповідного рішення приймає положення про філію (представництво), яке затверджує орган управління юрособи. Зокрема, у товаристві з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) таким органом є загальні збори учасників (засновників), в акціонерному товаристві (далі – АТ) – загальні збори акціонерів. Це рішення оформлюють протоколом. Підписує положення зазвичай голова виконавчого органу підприємства (голова правління в АТ, генеральний директор у ТОВ).
Законодавство не містить будь-яких вимог до змісту положення, тому такі питання підприємство вирішує на власний розсуд.
Мінімальний набір відомостей, які містяться в положенні, можна подати так:
1) загальні положення. У цьому розділі вказують відомості про найменування та місцезнаходження філії (представництва). Найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова “відокремлений підрозділ” (“філія”, “представництво”) та вказувати на належність до юрособи, яка його створила (п. 1.8 Вимог № 368/5).
До написання цього найменування висувають певні вимоги:
– назва філії (представництва) може складатися з власної назви, а також містити інформацію про мету діяльності, вид;
– найменування може скорочуватися, але не може бути тотожним найменуванню іншої юрособи (його відокремленого підрозділу);
– найменування викладається українською мовою та додатково англійською (за наявності);
2) мета та предмет діяльності філії (представництва);
3) правовий статус філії (представництва). У цьому розділі зазвичай указують відомості про наявність у філії (представництва) поточних (депозитних) рахунків в установах банків, які можуть бути відкриті на підставі п. 6.1 Закону № 2346, п. п. 1.3, 3.3 Інструкції № 492.
Крім того, наводять інформацію про наявність у філії (представництва) власної печатки зі своїм найменуванням. Зараз мати її необов’язково навіть для самої юрособи (див., зокрема, Закон № 1982), але за бажанням можна зробити печатку й для філії (представництва), що підтверджував свого часу Мін’юст (лист від 11.02.2004 р. № 31-38-35).
У цьому ж розділі вказують відомості про те, чи може філія (представництво) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність від імені підприємства. Контролери дотримуються позиції, що філія (відокремлений підрозділ) підприємства, що має власний код у ЄДР, не має права подавати митні декларації й інші документи, що їх замінюють, від свого імені. Однак допускається сплата митних платежів філією (відокремленим підрозділом) підприємства, що має власний код ЄДР (див. роз’яснення з розділу 209.09 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ);
4) права, обов’язки філії (представництва). У цьому розділі положення визначають обсяг повноважень, наданих філії (представництву), а також приймають рішення про правомірність укладених нею угод від імені підприємства. Тому тут підприємство має чітко вказати, які саме угоди має право укладати філія (представництво).
Крім того, бажано передбачити умову щодо можливості одержання дозвільних документів філією. Держкомпідприємництво в листі від 17.03.2009 р. № 2725 вказав, що філії можуть бути суб’єктами відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру, у разі їх уповноваження на це відповідною юрособою, та не можуть бути суб’єктами вказаних відносин без відповідного на це уповноваження;
5) права й обов’язки підприємства;
6) управління філією (представництвом). У цьому розділі описують повноваження посадових осіб з управління філією (представництвом). Зазвичай виконавчим органом філії (представництва), що здійснює управління її поточною діяльністю на підставі довіреності, є директор філії (представництва). Передані директору повноваження вказують у довіреності, яку складають на основі положення;
7) майно філії (представництва). У цьому розділі бажано позначити, чи має право філія (представництво), зокрема, самостійно списувати майно та на яку суму вона може це робити. Також варто вказати інші джерела формування майна підприємства;
8) господарська діяльність філії (у положенні про представництво зазвичай цього розділу немає, оскільки вважається, що представництво не здійснює господарської діяльності). Тут указують загальні відомості, пов’язані з організацією діяльності філії. Зокрема, режим функціонування рахунків, перерозподіл ресурсів між філією та підприємством (зазвичай це здійснюють на підставі кошторису), режим установлення цін і тарифів на реалізовану філією продукцію. Можна вказати також будь-які інші необхідні відомості, пов’язані з госпдіяльністю філії, а також положення про контроль за її діяльністю;
9) облік, звітність і діловодство філії (представництва). У цьому розділі наводять відомості про порядок складання звітності філії або представництва (чи виділено їх на окремий баланс) і надання інформації головному підприємству про їх діяльність;
10) трудові відносини. Працівники філії (представництва) вступають у трудові відносини з підприємством, а не з філією (представництвом). Зазвичай у цьому розділі положення вказують інформацію про повноваження щодо встановлення штатного розпису, форми, системи та розміру оплати праці працівників філії, посадових інструкцій працівників філії або представництва (кому їх делеговано: підприємству чи директору філії (представництва)).
У положенні та довіреності директора філії (представництва) може бути передбачено повноваження на укладення та/або розірвання трудових договорів із працівниками філії або представництва (або з певною категорією працівників). Тоді накази про приймання на роботу та звільнення працівників підписуватиме керівник філії (представництва);
11) припинення діяльності філії (представництва). У цьому розділі обговорюють організаційні заходи, пов’язані з ліквідацією або реорганізацією філії (представництва), зокрема, щодо повноважень ліквідаційної комісії. Зазначимо, що процедуру ліквідації філії не регламентовано законодавством, тому її визначають на основі положення. Для уникнення “ліквідаційних” проблем важливо чітко обговорити в положенні її особливості;
12) прикінцеві положення. Цей розділ містить загальну інформацію про строки дії положення та порядок внесення до нього змін.
Відзначимо, що для АТ установлено обов’язок із зберігання положення про кожну філію та представництво в АТ за його місцезнаходженням (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 77 Закону № 514). Очевидно, що цей обов’язок є й в інших підприємств, які мають філії (представництва).
Після затвердження положення подають на реєстрацію держреєстратору. Докладніше про цю процедуру можна прочитати в статті: “Відокремлений підрозділ за кордоном: дозвільні документи”.
Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН
Widget not in any sidebars
- ЦКУ– Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
- ПКУ– Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
- ГКУ– Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
- Закон № 755– Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 р. № 755-IV.
- Закон № 1982– Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами – підприємцями” від 23.03.2017 р. № 1982-VIII.
- Закон № 2346– Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-III.
- Закон № 996– Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV.
- Закон № 514– Закон України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. № 514-VI.
- Порядок № 1588– Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588.
- Інструкція № 492 – Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
- Вимоги № 368/5– Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджені наказом Мін’юсту від 05.03.2012 р. № 368/5.
Джерело: БУХГАЛТЕР&ЗАКОН – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
