Частиною 2 ст. 21 КЗпП працівнику надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця-фізособи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Звертаємо увагу, що скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Водночас це не унеможливлює встановлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (наприклад, Законом «Про запобігання корупції»). Також з огляду на зміст ч. 2 ст. 21 КЗпП обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Тож це тільки питання часу — скасування наявних обмежень тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, яка не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, установлених п. 2 Постанови №2451. Але наразі загальна тривалість роботи за сумісництвом працівника державного підприємства протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!