Закінчується рік, з початку якого фізичних осіб — підприємців, що застосовують загальну систему оподаткування, визначено платниками ЄСВ у разі, якщо ними не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці. Тобто їм потрібно самостійно визначати базу нарахування ЄСВ, але за певних умов. Як сплачується ЄСВ фізичними особами — підприємцями залежно від обраної системи оподаткування та коли подається звітність з ЄСВ, читайте у статті, інформує “Вісник.Офіційно про податки”.
«Загальники»
Для фізичних осіб — підприємців на загальній системі оподаткування відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 та частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується у розмірі 22 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
З 01.01.2017 р. навіть у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
[note]Довідково
Якщо «загальниками» не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, вони зобов’язані самостійно визначити базу нарахування ЄСВ.[/note]
Фізичним особам — підприємцям на загальній системі оподаткування слід пам’ятати, що у разі отримання протягом року доходу (прибутку) базу нарахування єдиного внеску необхідно визначати виходячи з чистого оподатковуваного доходу (прибутку), зазначеного у податковій декларації, поділеного на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До цієї суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка 22 %.
Межі нарахування
Мінімальний страховий внесок — це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Оскільки з 01.01.2017 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 3 200 грн, то протягом 2017 р. розмір мінімального страхового внеску становить 704 грн (3 200 грн × 22 %).
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Протягом 2017 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінюється декілька разів (з 1 січня — 1 600 грн; з 1 травня — 1 684 грн; з 1 грудня — 1 762 грн), відповідно і максимальна величина бази нарахування теж змінюється і становитиме:
з 01.01.2017 р. — 40 000 грн
(1 600 грн × 25);
з 01.05.2017 р. — 42 100 грн
(1 684 грн × 25);
з 01.12.2017 р. — 44 050 грн
(1 762 грн × 25).
«Спрощенці»
Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. Звертаємо увагу, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, сума єдиного внеску не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється згідно зі ст. 24 Закону про пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Отже, з 01.01.2017 р. сума єдиного внеску для фізичних осіб — підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку, має становити не менше ніж 352 грн ((3 200 грн × 22 %) × 0,5).
Коли сплачувати
Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за його основним місцем обліку у строки, порядку та за формою, визначені законодавством.
Фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.
Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).
[note]Важливо
19.10.2017 р.— останній день сплати ЄСВ фізичними особами — підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за IІІ квартал.[/note]
Хто не сплачує
Частиною четвертою ст. 4 Закону про ЄСВ визначено, що фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт з ЄСВ
Звіт з ЄСВ формується та подається відповідно до норм, визначених Порядком № 435.
Пунктом другим розділу ІІІ цього Порядку встановлено, що фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Звіт подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».
При цьому звіт не подається тими платниками, яких звільнено від сплати за себе єдиного внеску.
Водночас у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом (рік).
Проте у разі якщо вищезазначені особи мають найманих працівників, то такі фізичні особи — підприємці є платниками єдиного внеску і зобов’язані на загальних підставах своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску за найманих працівників.
Якщо ФОП — найманий працівник
Платниками єдиного внеску є також роботодавці, а саме: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).
[note]Важливо
До порушників платіжної дисципліни за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовується фінансова санкція у розмірі 20 % від своєчасно не сплачених сум та нараховується пеня у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу.[/note]
Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Отже, законодавством не передбачено звільнення фізичних осіб — підприємців, які одночасно є найманими працівниками на підприємстві, в установі або організації, від сплати єдиного внеску за себе, тому такі особи зобов’язані сплачувати цей внесок на загальних підставах.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Податковий кодекс — Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Закон про пенсійне страхування — Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Порядок № 435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435
Светлана Кепина,
начальник Управления администрирования единого взноса,
методологии и рассмотрения обращений налогоплательщиков
Департамента налогов и сборов с физических лиц ГФС Украины.
Джерело: Вісник.Офіційно про податки
