Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці надало роз’яснення щодо оплати лікарняних сумісникам.
З 1 січня 2023 року до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) внесено зміни, зокрема частину першу статті 22 викладено у новій редакції, а саме встановлено, що “страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності)”.
У роз’ясненні ПФУ (лист № 1468-1025/Я-03/8-2800/23від 16.01.2023 р.) окремо вказано, що у словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з низки перелічуваних предметів (явищ тощо) можливий тільки один.
Отже, частиною першою статті 22 Закону №1105 визначена першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності саме за основним місцем роботи (діяльності).
З урахуванням наведеного допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом.
Таким чином прийняття страхувальником рішення щодо призначення допомоги працівнику, який працює за сумісництвом за рахунок ПФУ (з шостого дня тимчасової непрацездатності) можливе якщо працівником надане повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи.
Міністерством соціальної політики України надане додатково роз’яснення, що перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцями як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист від 15.02.2023 р. № 494/0/290-23/54).
З огляду на вищевикладене, у разі коли встановлено, що у працівника зазначене інше основне місце роботи, роботодавцям рекомендовано дотримуватися наступного алгоритму дій:
- Після прийняття листка непрацездатності розглянути та прийняти рішення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі або про відмову. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведені в частині першій статті 16 Закону №1105.
- За відсутності підстав для відмови провести оплату перших 5 днів непрацездатності.
- Роз’яснити працівнику його обов’язки, як застрахованої особи щодо визначення основного місця роботи, а також вимоги законодавства щодо першочерговості реалізації права на допомогу по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи.
У разі надання працівником повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи і у зв’язку із цим не отримання ним такої допомоги слід прийняти рішення щодо призначення допомоги працівнику та забезпечити її виплату в порядку і строки, встановлені законодавством.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
