Відмінності сумісництва та суміщення. Обмеження роботи за сумісництвом. Тривалість роботи. Особливості розрахунку й виплати сумісникам зарплати, лікарняних, відпускних, індексації, витрат на відрядження. Оподаткування й відображення у звітності заробітку працівників за сумісництвом
Працювати за сумісництвом дозволяє частина друга статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Відповідно до цієї норми працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці, уклавши трудовий договір на одному чи одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Тобто працівник за бажанням може укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. При цьому таких договорів може бути кілька, тобто працювати за сумісництвом можна не на одному підприємстві.
Законодавство не обмежує кількість місць роботи, де працівники можуть працювати за сумісництвом. Однак посади, на яких працюють сумісники, мають бути передбачені в штатному розписі підприємства.
Види сумісництва
Розрізняють внутрішнє та зовнішнє сумісництво.
За зовнішнього сумісництва робота виконується на іншому підприємстві чи в суб’єкта підприємництва. Якщо ж він працює на двох (або кількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а друге — місцем роботи за сумісництвом, така робота вважається зовнішнім сумісництвом. Трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника. У разі працевлаштування зовнішнім сумісником згода адміністрації за місцем основної роботи не потрібна.
Коли працівник працює за сумісництвом на тому самому підприємстві — це внутрішнє сумісництво, а коли на іншому — зовнішнє
Сумісництво чи суміщення
Зрозуміти різницю між сумісництвом та суміщенням найкраще допоможуть визначення цих понять.
Сумісництво — виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи (ст. 102-1 КЗпП).
<…>
Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
