Рік широкомасштабного вторгнення росії в Україну вніс зміни в усі сфери нашого життя, і бізнес не є винятком. Воєнні дії на території нашої держави ускладнюють виконання договірних зобов’язань між контрагентами або ж узагалі унеможливлюють їх виконання.
За невиконання договірних зобов’язань Цивільним та Господарським кодексами передбачена відповідальність, тому вкрай важливо чітко сформулювати розділ договору про форс-мажорні обставини, який в умовах війни має особливу актуальність.
Зокрема, у ст. 617 ЦКУ зазначено, що підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання є обставини непереборної сили. Схожі положення містяться у ст. 218 ГКУ, яка передбачає обов’язок доведення, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Визначення форс-мажорних обставин як обставин непереборної сили викладено у ч. 2 ст. 141 ЗУ “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 р. № 671/97-ВР, де форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими й іншими нормативними актами.
Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій суб’єкт господарювання не має можливості. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов’язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом.
<…>
Джерело: Юрист&Закон – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
