Основне місце роботи або сумісництво — це впливає на те, як роботодавець обчислює лікарняні, проводить індексацію, оплачує окремі види відпусток, визначає ліміт на бронювання. Є й низка інших соціально-трудових гарантій, що їх надають насамперед основним працівникам. Тому роботодавцям важливо ідентифікувати сумісників. Експерт пояснить, із яких документів брати інформацію
Основне місце роботи — це місце, на якому працівник працює на підставі укладеного трудового договору і визначає його як основне у поданій заяві (до відкликання). Його зазначають у відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (РЗО) на підставі заяви працівника (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; далі — Закон про ЄСВ).
Тож місце роботи ідентифікуйте як основне або сумісництво за заявою, яку подає працівник. Цю інформацію вносьте до Повідомлення ДПС про прийняття на роботу та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4 (далі — Об’єднана звітність). ПФУ отримує дані, що надав роботодавець, і вносить їх до РЗО. Інформацію про основне місце роботи включають до персональної електронної облікової картки, яку ПФУ веде на кожну застраховану особу (пп. 2 ч. 4 ст. 20 Закону про ЄСВ). Це відбувається за алгоритмом:
Заява працівника → Наказ про прийняття на роботу → Повідомлення ДПС про прийняття на роботу і звітна інформація в Додатку Д5 Об’єднаної звітності → відомості в РЗО.
При цьому перше працевлаштування особи стає її основним місцем роботи, а наступні звітні дані про нові працевлаштування заносять до РЗО як сумісництво.
<…>
Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
