Підприємцеві-єдиннику для розвитку бізнесу необхідні гроші. У нього є особисті кошти, які він хоче вкласти у власну справу. Як йому правильно оформити отримання грошей від самого себе, щоб ця сума не були розцінена як дохід підприємця, що підлягає оподаткуванню?

Оформити документальне отримання грошей від самого себе – не можна у принципі. Це суперечить нормам цивільного законодавства. Нижче роз’яснимо чому.

Отримання грошей для розвитку бізнесу підприємець може оформити як поворотну фінансову допомогу (далі – ПФД), отриману від іншої фізичної особи, наприклад від родича.

ПФД – це сума коштів, отримана платником податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (пп. 14.1.257 Податкового кодексу, далі – ПК). Така допомога, як ясно з назви, підлягає поверненню.

Сума ПФД не потрапить під оподаткування, якщо буде повернена протягом 12 місяців після отримання (пп. 3 п. 292.11 ПК). Але якщо в зазначений строк гроші не повернути, тоді отримана сума стане доходом підприємця, з якого доведеться сплатити податок (пп. 1 п. 292.1 ПК).

Тепер пояснимо, чому підприємцеві не можна оформити отримання коштів як ПФД від самого себе – як від простої фізичної особи.

Згідно із Цивільним кодексом (далі – ЦК) договір про надання ПФД відповідає договору позики (лист ДПС від 11.02.13 р. № 1990/6/17-1216). За договором позики одна сторона (кредитор) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти, а позичальник зобов’язується повернути кредиторові таку саму суму грошей (суму позики) (ч. 1 ст. 1046 ЦК).

У свою чергу, договір – це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).

Як бачите, у договорі має бути як мінімум дві сторони. Коли йдеться про договір позики, це позичальник і кредитор.

Виникає думка: а чому б нашому підприємцеві не виступити відразу у двох іпостасях? Він буде позичальником – у статусі підприємця і кредитором – у статусі простої фізособи.

Тим більше що як суб’єкт господарювання він має право залучати для своєї підприємницької діяльності будь-яке майно, у тому числі і кошти (ч. 1 ст. 320 ЦК).

Проте, укладаючи господарські договори, підприємець зобов’язаний керуватися нормами цивільного законодавства. А ст. 606 ЦК передбачає, що зобов’язання припиняється об’єднанням боржника і кредитора в одній особі.

Саме це і відбудеться, якщо підприємець укладе договір сам із собою. Адже наявність двох статусів не робить його двома окремими людьми. Це все одно одна особа, у даному випадку – фізична.

Підіб’ємо підсумок сказаному, виходячи з вищенаведених норм ЦК. Укладення договору про надання ПФД із самим собою не потягне за собою для підприємця ніяких юридичних наслідків, оскільки:
· по-перше, для укладення договору необхідно як мінімум дві сторони, а у нас фактично одна сторона;
· по-друге, зобов’язання за таким договором уважатимуться припиненими у момент укладення договору. Тобто отримані гроші не треба буде повертати. А отже, підприємцеві доведеться визнати дохід, який підлягає оподаткуванню. Мета – отримати фінансування без оподаткування – не буде досягнута.

Тому розглянемо варіант, який ми відразу запропонували: оформити отримання ПФД від іншої фізособи.

Тут головне питання: чи треба відображати отриману ПФД у Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат)? Тобто чи треба обкладати її єдиним податком? Відповідь залежить від того, коли ПФД буде повернена (ми вже згадали про це на початку відповіді).

Якщо отримана фінансова допомога буде повернена протягом 12 місяців, то її отримання не відображається у книзі обліку, оскільки протягом цього строку фіндопомога не вважається доходом підприємця (пп. 3 п. 292.11 ПК).

Але якщо фіндопомога не буде повернена кредиторові протягом 12 місяців із моменту її отримання, тоді наступного дня після закінчення зазначеного строку підприємець зобов’язаний внести суму неповерненої фіндопомоги вже як отриманий дохід:

· або до графи 5 Книги обліку доходів (п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 19.06.15 р. № 579, далі – Наказ № 579),
· або до графи 5 розд. I Книги обліку доходів і витрат (п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затвердженого Наказом № 579).

Документом, що підтверджує дату отримання підприємцем ПФД, може бути або виписка банку (якщо гроші отримано в безготівковій формі), або його розписка про отримання коштів (якщо отримано готівку).

Джерело: Баланс, Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!