Дистанційна праця чи робота вдома: а в чому різниця?

Часто плутають поняття дистанційної та надомної роботи. Та різниця між цими формами роботи є, і дуже істотна.

Найяскравіше це демонструє вибір місця роботи, який і дав назву кожній із цих форм.

Якщо з працівником укладено договір про дистанційну роботу, він може працювати будь-де поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця. У наш час інформаційно-комунікаційних технологій для багатьох професій це досить просто організувати.

При цьому ось це «будь-де поза» насправді не означає, що, якщо працівник завітав до офісу роботодавця і попрацював у ньому кілька годин, все, правила роботи порушено. Ні!

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця.

А може бути й таке, що працівник самостійно визначає, де він сьогодні і завтра працюватиме, і роботодавця про це не повідомляє. Право вибору місця, звідки працювати, є основою дистанційної роботи для працівника. Головне, щоб він постійно був на зв’язку і роботодавець міг дізнатися про його місцезнаходження за виробничої потреби.

Така потреба виникає нечасто, але буває. Наприклад, працівника, що працює дистанційно, теж можна скерувати у відрядження. А позаяк відрядженням вважається службова поїздка з місця роботи до місця відрядження (і назад), то непогано було б для початку дізнатися, де працівник зараз працює. Тому КЗпП передбачає, що за потреби скерування працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження він зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження у будь-який зручний спосіб, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Тобто дистанційна форма роботи є досить гнучкою, і всі можливі варіанти, де буде організована ця робота, встановлюються угодою між працівником та роботодавцем (ст. 60-2 КЗпП)

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!