На практиці трапляються ситуації, коли працівник, перебуваючи у закордонному відрядженні, у банкоматі отримав необхідну суму готівки в інвалюті, але кошти з карткового рахунка в гривнях не були списані. Списання відбулося на декілька днів пізніше (дані зазначені у виписці за рахунком). Тобто фактично банк видав інвалюту авансом. У такому разі постає питання: яким чином і на яку дату відображати в обліку виникнення заборгованості?
Чіткої відповіді щодо цього питання нині немає. Проте серед бухгалтерів окреслено два варіанти стосовно того, яке в розглядуваній ситуації має бути облікове відображення. Обидва мають право на існування, хоча вони мають свої недоліки. Розгляньмо їх.
Варіант 1. Дата виникнення дебіторської заборгованості — дата зняття коштів у банкоматі (дата розрахунків)
Прихильники такої позиції керуються таким правилом: виникнення заборгованості відрядженого працівника перед підприємством відображають за курсом НБУ на дату зняття коштів у банкоматі. Такий висновок роблять через існування двох причин.
По-перше, підтвердженням зняття готівкових коштів є чек банкомата (п. 3 р. VII Положення № 705). І такий документ працівник надасть разом з авансовим звітом. Тобто дата чека — це фактично дата отримання коштів під звіт на відрядження. А саме на цю дату виникає заборгованість працівника за такими коштами.
По-друге, виникнення заборгованості працівника перед підприємством потрібно відображати за курсом НБУ на дату її утворення, тобто на дату зняття коштів у банкоматі. Адже саме таке правило диктує п. 5 НП(С)БО 21.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
