Сьогодні гривня поводиться порівняно стабільно. Але так було не завжди. Тому є сенс не сподіватися на щось у майбутньому, а підстрахуватися на випадок можливого знецінення нацвалюти. Для цього ціну товарів у внутрішньоукраїнських договорах* прив’язують до іноземної валюти. Давайте розберемося, наскільки законні такі дії. Ну і, звісно ж, з’ясуємо бухгалтерські та податкові наслідки визначення грошового еквівалента зобов’язання в інвалюті.
* Особливостей установлення цін та оплати за ЗЕД-договорами в цій статті не торкаємося. Звичайна річ, що в них ціни, найімовірніше, будуть встановлені в іноземній валюті.
Ціна у валюті: закон за чи проти?
У ч. 1 ст. 524 ЦКУ зазначено, що зобов’язання мають бути виражені в грошовій одиниці України — гривні. Але вже в ч. 2 ст. 524 ЦКУ законодавець дає добро на визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті.
Про те, що зобов’язання мають бути виражені й підлягають оплаті в гривні, говорить і ч. 2 ст. 198 ГКУ. А ось з приводу прив’язки ціни до інвалюти тут жодного слова: ані за, ані проти. Тобто в цьому питанні нам залишається орієнтуватися виключно на ЦКУ.
Як бачите, ЦКУ і ГКУ єдині у своїх вимогах:
у внутрішньоукраїнських договорах ціни встановлюють виключно в гривні
Водночас договір може (!) передбачати еквівалент гривневого зобов’язання в іноземній валюті.
А чи немає заборони на прив’язку ціни до валюти в Законі про валюту**?
** Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII.
Так само немає. У ч. 1 ст. 5 Закону про валюту зазначено лише, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, установлених ч. 2 цієї статті, і приймається без обмежень на усій території України для проведення розрахунків.
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати:
