Як зазначено у ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Проте підприємства й організації під час укладення колективного договору можуть визначати меншу норму тривалості робочого часу, ніж указана. Для цього працівникам установлюють неповний робочий час. Далі про це докладніше.
Умови встановлення неповного робочого часу
У ст. 56 КЗпП вказано, що за угодою між працівником і власником або вповноваженим ним органом можна встановлювати як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплату праці в цих випадках провадять пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Отже, неповний робочий час – вид робочого часу, тривалість якого менша від нормальної (менша ніж 40 год на тиждень) і яку встановлюють за угодою між працівником і роботодавцем.
Неповний робочий час може бути встановлено у двох формах:
• неповний робочий день;
• неповний робочий тиждень,
У листі Мінсоцполітики від 29.03.2007 р. № 713/19/71-07 було сказано, що неповний робочий час можна встановлювати через зменшення:
• тривалості щоденної роботи. Наприклад, робота щодня з понеділка до п’ятниці з 09:00 до 13:00;
• кількості днів роботи протягом тижня. Наприклад, робота в понеділок, середу та п’ятницю з 09:00 до 18:00;
• одночасно і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня. Наприклад, робота в понеділок, середу та п’ятницю з 09:00 до 14:00.
Неповний робочий час
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: