ЗАПИТАННЯ: Підприємство не відобразило у складі податкового кредиту ПДВ за податковими накладними ані в місяці їх реєстрації, ані протягом 365 днів, ані протягом 1095 днів через уточнюючі розрахунки. Яка доля цих сум після спливу 1095 днів, у тому числі у бухобліку?

ВІДПОВІДЬ: З питання випливає, що йдеться про податкові накладні, які були своєчасно зареєстровані, але отримувач з певних причин на підставі цих накладних своїм правом на податковий кредит не скористався.

Водночас нормами ст.198 ПКУ платнику податків надано право віднесення до податкового кредиту поточного періоду сум ПДВ, сплачених у зв’язку із придбанням товарів, послуг і необоротних активів, а також ввезенням товарів і необоротних активів на територію України. Єдиною умовою при цьому є наявність податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, або митної декларації, що підтверджує сплату ПДВ при ввезенні товарів (необоротних активів) в Україну. Винятки, передбачені п.201.11 ст.201 ПКУ, в даному випадку не розглядаються. Проте своїм законним правом підприємство не скористалося, і у періоді їх виписки податкові накладні не відобразило.

Такий розвиток подій було враховано законодавством. Абзацом четвертим п.198.6 ст.198 ПКУ передбачено можливість включення до складу податкового кредиту податкових накладних або розрахунків коригувань протягом 365 календарних днів з дати їх складання. Така затримка не вважатиметься помилкою, тобто податковий кредит з ПДВ може бути відображено у будь-якій поточній декларації протягом зазначеного строку. Цією можливістю підприємство також не скористалося.

Останній шанс для збереження податкового кредиту платникам ПДВ надає п.50.1 ст.50 ПКУ. Цією нормою передбачено, що у разі якщо платник податків у майбутніх періодах самостійно виявляє помилки у раніше поданій декларації, він зобов’язаний направити уточнюючий розрахунок і відобразити в ньому податкові накладні, що подано із запізненням. Але зробити це він може лише з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ. Зокрема, у п.102.1 і п.102.5 ПКУ йдеться про строк 1095 днів, протягом якого можуть уточнюватися показники податкової звітності. Але, як випливає із запитання, цей строк було пропущено підприємством, у зв’язку з чим воно повністю втрачає право на відображення відповідної суми ПДВ у складі податкового кредиту. Правомочність такої позиції, хоч і після певних роздумів, визнала й фіскальна служба. Це підтверджується консультаціями у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (категорія 101.13) і низкою роз’яснень (див., наприклад, лист ДФС від 09.02.2016 р. № 2628/6/99-99-19-03-02-15).

Втрата права на податковий кредит має відображатися в обліку підприємства. Оскільки на розрахунки із бюджетом відповідну суму не може бути віднесено, вона підлягає списанню з балансу платника податків. У підприємства, яке використовує національні стандарти обліку та вітчизняний План рахунків, сума невідображеного в декларації з ПДВ податкового кредиту має обліковуватися за дебетом субрахунку 644 «Податковий кредит». Після закінчення 1095-денного строку суму втраченого податкового кредиту слід визнати іншими операційними витратами і віднести до дебету субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Це непрямо підтверджується нормою абзацу другого п.8 Інструкції № 141(1), у якому розглянуто питання списання ПДВ щодо незареєстрованих податкових накладних.

Як наслідок маємо не надто веселу картину. Підприємство має реальні грошові втрати у розмірі податкового кредиту. І хоча цю суму буде враховано при розрахунку податку на прибуток, компенсувати втрати не вдасться. Очевидним є висновок: слід правильно вести облік і своєчасно виконувати вимоги податкового законодавства.

⁽¹⁾Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 р. № 141 (прим. ред.).

Олександр ВОЛОЧАЙ, консультант з бухгалтерського обліку і оподаткування

Джерело: БУХГАЛТЕРІЯ