Віктор Онищенко
експерт з обліку та оподаткування, кандидат економічних наук, Чернігів
Поточну дебіторську заборгованість можна визнати безнадійною, якщо виконується принаймні одна з двох умов:
- є впевненість про неповернення заборгованості боржником;
- минув строк позовної давності. Загальний строк позовної давності — 3 роки (п. 4 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»; ст. 257 Цивільного кодексу України; ЦК).
Впевненість щодо неповернення заборгованості може бути, наприклад, коли:
- боржник збанкрутів;
- наявні форс-мажорні обставини;
- підприємство не бажає судитися з боржником, оскільки сума заборгованості незначна, тощо.
Чи для всієї безнадійної заборгованості має бути резерв? Ні, не для всієї. Навіть створеного резерву може не вистачити. До того ж резерв сумнівних боргів створюють лише щодо дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (п. 7 НП(С)БО 10). Виходить, що резерви не покривають авансову, товарну дебіторську заборгованість, яка виникла за попередньою оплатою за товари, роботи, послуги. Водночас підприємство могло просто не створити резерву сумнівних боргів через:
- помилку;
- відсутність таких вимог у наказі про облікову політику;
- те, що заборгованість стала безнадійною раптово у зв’язку з форс-мажором, а підприємство застосовує метод аналізу платоспроможності боржників під час створення резерву сумнівних боргів. Наприклад, фізособа-боржник загинула.
<…>
Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
