Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді (п. 7 НП(С)БО 26). Цю вимогу чітко обумовлено у НП(С)БО, тому вона є імперативною. Це слово означає, що виконувати вимогу створювати резерв на відпустки повинні всі роботодавці-юрособи, крім тих, кому нормами законодавства чітко дозволено його не створювати!
Забезпеченням (резервам) юросіб присвячено НП(С)БО 11. За ним забезпечення створюють у разі виникнення внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення створюють, зокрема, для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на оплату працівникам відпусток.
Отже, це мають бути ті витрати на оплату відпусток, яких роботодавець очікує і які він може розрахунково визначити.
Щоб порахувати орієнтовну (планову) суму коштів, яка знадобиться йому протягом наступного року на оплату відпусток, він має знати: кількість працівників, орієнтовний розмір їхньої оплати праці і кількість днів відпустки, які надаватимуться працівникам.
Увага! У цьому розрахунку немає місця тим відпусткам, які є неоплачуваними, — для них резерв витрат не потрібен. Або тим відпусткам, які надаються раптово внаслідок виникнення спеціальних обставин, адже запланувати їх неможливо.
Забезпечення (резерв) створюють на:
- щорічну основну відпустку;
- додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткову відпустку за особливий характер праці;
- додаткові відпустки працівникам, що мають дітей.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
