Примусове виключення з кола платників ПДВ призводить до виникнення декількох негативних наслідків, зокрема:
- платника ПДВ фактично змушують нарахувати податкові зобов’язання за товарами/послугами та необоротними активами, за якими був відображений податковий кредит (п. 184.9 ПКУ);
- платник податку втрачає від’ємне значення ПДВ, яке він не зміг або ж не встиг заявити до бюджетного відшкодування;
- платник ПДВ втрачає реєстраційний ліміт, а залишок коштів на його електронному рахунку відправляють до казни (п. 2001.8 ПКУ);
- платник ПДВ не може формувати податковий кредит від дати примусового анулювання ПДВ-реєстрації й до набрання чинності позитивним судовим рішенням.
Логічно було б сподіватися, що визнання у суді протиправним рішення податківців про анулювання реєстрації відновить статус-кво. Принаймні саме такий алгоритм описав у докодексні часи ВАСУ в інформаційному листі від 02.08.2010 р. № 1172/11/13-10:
«У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.
Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду».
На жаль, зважаючи на практику, навіть після отриманої перемоги в суді зарано відкорковувати шампанське.
По-перше, подеколи податківці зволікають відновленням ПДВ-статусу платника, що спричиняє потребу в нових судових процесах, у яких ідеться про бездіяльність чиновників:
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: