Протягом минулих років щодо податкових наслідків здійснення платником податку операцій добровільного страхування фінансових активів (у т. ч. дебіторської заборгованості) та товарно-матеріальних цінностей (запасів) було зламано немало списів у судових баталіях. Це тривало до того часу, коли суди прийняли виважену позицію та почали приймати рішення на користь платників податків (детально розглянемо ці обставини далі). Сьогодні, зважаючи на особливості воєнного стану, попит платників податків на добровільне страхування активів поступово зростає. Одночасно посилюється контроль за податковими ризиками щодо фінансових посередників (страховиків) з боку контролюючих органів.
За цих обставин варто згадати основні pro et contra (за та проти) здійснення платниками податків – юридичними особами господарських операцій за добровільним страхуванням активів.
Майже кожна велика компанія має непогашену дебіторську заборгованість, а нині, у воєнний час, і можливі втрати активів (у вигляді майна та запасів). Значна кількість таких компаній розглядає питання щодо можливості страхування власних ризиків, зокрема, щодо непогашення дебіторської заборгованості та втрати активів (у вигляді майна та запасів) і податкових ризиків, які можуть випливати у зв’язку з такими господарськими операціями.
Нагадаємо, що відповідно до Закону України “Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (у редакції ЗУ від 18.11.2021 р. № 1909-IX) (далі – Закон про страхування) порядок та умови здійснення добровільного страхування (далі – ДС) визначаються правилами страхування та встановлюються самостійно страховиком (згідно з вимогами Закону). Своєю чергою, конкретні умови між страховиком і страхувальником визначають в укладеному між ними договорі, причому існує застереження відносно сторони договору – страховика, що ДС не може бути обов’язковою передумовою під час реалізації інших правовідносин.
Джерело: ЮРИСТ&ЗАКОН
