(коментар до постанови ВС/КАС від 01.07.2019 р. у справі № 825/1343/16)
Суть справи
Працівник, обіймаючи посаду заступника голови райдержадміністрації, регулярно залучався до роботи у вихідні дні впродовж лютого-травня 2010 року. На підставі поданої особисто заяви як компенсацію за відпрацьовані вихідні дні йому надали інші дні відпочинку (відгули) упродовж 7–21 червня 2010 року. Однак працівник уважав, що, окрім відгулів, йому мають додатково оплатити роботу у вихідні дні, як прописано в КЗпП. Тому через декілька років звернувся до суду, аби витребувати окрему оплату за роботу у вихідні дні.
Позиція судів
Перша, апеляційна та касаційна інстанції в унісон відмовили в задоволенні позову, оскільки колишньому працівникові час роботи у вихідні дні компенсували наданими іншими днями відпочинку, що підтверджує його особиста заява.
Тож, окружний адмінсуд наголосив: спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначають за згодою сторін трудового договору, на підставі наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи у вихідний день і з урахуванням положень колдоговору.
Своєю чергою, апеляційний суд звернув увагу: надання відгулів підтверджують записи в табелі обліку використання робочого часу. Також постановою районного суду зроблено висновок, що вимоги позивача про визнання перебування його у відгулах у період із 7 по 21 червня 2010 року й оплату цих днів у подвійному розмірі взаємовиключають один одного.
А ось Верховний Суд надав таке пояснення: на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі роблять відмітку «Ін» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачують, а за роботу у вихідний день проставляють фактично відпрацьовані години, які оплачують в одинарному розмірі.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
