Останнім часом побільшало питань щодо переказів на банківські рахунки фізосіб за номером картки. Такі перекази є дуже популярними: і товар з рук купити, і родині допомогти, і волонтерам задонатити. Невже з 1 квітня вони стали проблемою?
Насамперед нагадаємо, що саме сталося 1 квітня 2023 року. З цієї дати почав діяти Закон № 2888. Як видно з назви, його першочерговим завданням було внесення змін до ПКУ та інших законодавчих актів щодо платіжних послуг в Україні. А ще трохи раніше, 1 березня 2023 року, закінчилася так звана податкова амністія щодо ПДФО. Ці дві події ми й проаналізуємо в цій статті. А почнемо здалеку.
Відкритий банкінг і з чим його їдять
Нагадаємо, що це не перша реформа надання платіжних послуг останнім часом, і реформування цього ринку тимчасово сповільнив лише карантин, а потім і війна. Ще 2021 року було прийнято Закон про платіжні послуги, про який ми писали в «ДК» №31/2021.
Згідно із законом, в Україні було визначено дев’ять категорій надавачів платіжних послуг. З’явилися нові учасники ринку — установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, надавачі послуги з надання відомостей з рахунків, платіжні установи.
Затверджено дев’ять платіжних послуг, з яких дві — нефінансові (послуга з ініціювання платіжної операції та послуга з надання відомостей з рахунків).
Запрацював цей Закон з 01.08.2022, тобто через 12 місяців після його опублікування. Проте цей Закон створював передумови для процесів, які мали стартувати трохи згодом.
У новині про цей Закон про платіжні послуги ми зазначили таке: закон створює умови для запровадження в Україні концепції відкритого банкінгу (Open banking), що має об’єднати різних надавачів платіжних послуг і технологічні платформи в єдину платіжну екосистему. Тоді планувалося, що Open banking запрацює в Україні 2023 року. Проте тепер кажуть уже про те, що він стартуватиме 2025 року.
А що таке цей «відкритий банкінг» і нащо він потрібен споживачам платіжних послуг? Цьому присвячено главу 4 Закону про платіжні послуги.
Якщо коротко, це створення доступу до всіх даних про фінансові операції та майнове становище фізособи. А потрібен він фізособі для підтвердження її платоспроможності, джерел отриманих доходів та напрямів витрат, їх сум. Ці дані можуть аналізувати банки під час надання кредитів, орендодавці, продавці та інші контрагенти перед укладанням договорів тощо. Тобто йдеться про ще один рівень репутації фізособи — фінансовий. І авторами цієї ідеї, справді, не є українські законодавці. Її вже випробувано за кордоном, зокрема у Великій Британії, де вона має значне поширення і позитивні результати.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
