Підприємство в листопаді 2022 р. підписало з працівниками Угоду про припинення трудових відносин у квітні 2023 р. на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. В Угоді зазначено, що під час звільнення працівнику виплачують вихідну допомогу у фіксованому розмірі ХХХХ дол. США, яку перераховують у національну валюту за курсом продажу валюти обслуговуючому банку. Чи може підприємство виплачувати таку вихідну допомогу, хоча її не передбачено законодавством у разі звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, та як її оподатковувати?
Відповідь:
Підстави для обов’язкової виплати вихідної допомоги за рахунок роботодавця в разі звільнення працівника визначено у ст. 44 КЗпП. Також у цій статті передбачено, що обчислення вихідної допомоги здійснюють виходячи з розміру середнього заробітку або мінімальної заробітної плати.
У разі звільнення за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП виплату вихідної допомоги не передбачено.
Разом із тим у ст. 91 КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників.
Таким чином, якщо роботодавець передбачив додаткову виплату працівникам у разі їх звільнення, то це не є порушенням КЗпП. Проте така виплата не є вихідною допомогою, оскільки вихідну допомогу:
1) виплачують виключно у випадках, указаних у ст. 44 КЗпП;
2) не може бути виплачено у фіксованому розмірі.
Отже, з позиції оподаткування і нарахування ЄСВ таку виплату не можна вважати вихідною допомогою.
Своєю чергою, це означає, що підприємство не може скористатися пільгою щодо ЄСВ, яку передбачено п. 4 р. 1 Переліку № 1170, а саме вихідна допомога в разі припинення трудового договору належить до виплат, на які не нараховують ЄСВ.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
